МГО «Козацтво Запорозьке»: Зразком справжнього козака може слугувати наш отаман Дмитро Іванович Сагайдак
Українська держава творилася на двох протилежних засадах, які органічно поєдналися в одне ціле, – це дух свободи і дух релігії. Це ж стосується й козацтва. Глибока релігійність, ревний захист православної віри – характерні ознаки життя козацтва. Достатньо сказати, що вступ до козацтва починався з питання: «У Бога віруєш?» Саме православ’я значною мірою вплинуло на формування моделі козацтва, адже в православній системі цінностей глибока духовність протиставляється корисливому індивідуалізму, матеріальні інтереси поступаються духовним.З історії знаємо, що особливу прихильність до православ’я козаки виявили у боротьбі проти окатоличення та унійного руху, коли готові були віддавати життя за батьківську віру. Недаремно й Запорозьку Січ називали християнською козацькою республікою.
Сучасне «Козацтво Запорозьке», продовжуючи традиції своїх попередників, так само шанує і береже свою православну віру, виховує у повазі до Бога, держави молоде покоління, турбується про їх фізичний розвиток і виховує на високоморальних принципах.
У квітні виповнюється п’ятнадцять років найпотужнішій, найстабільнішій козацькій формації – «Козацтву Запорозькому», а її засновнику Гетьману Дмитру Івановичу Сагайдаку – 65!
Цей успіх став можливий і тому, що для козацтва Запорозького православна віра є дороговказом. А представники церкви наставляють козаків на шлях істини.
Нашим сьогоднішнім співрозмовником є Віталій Романович КОСОВСЬКИЙ:
– У наш час до козацтва, як і до Бога, потрібно прийти, доз-ріти, відчувши потребу всього свого єства у високому і вічному. Ви, Романе Віталійовичу, приділяєте багато уваги козацтву, благословляючи його на добрі справи.Спілкувався Ігор КРАВЧУК
Для мене, це є ще одним свідченням, що козацтво – це не релікт минулого, яке відійшло в небуття з минулою епохою, а й сьогоднішній вагомий чинник буття українського народу, його духовної іпостасі. Будь ласка, ваша думка.
– Козацтво Запорозьке, як і козацтво загалом, було покликне захищати свою державу і її православну віру. Історія козацтва показує, що воно впоралося із цими завданнями. Нинішнє козацтво повинно бути продовжувачем історії православного козацтва.
Козаки у всі часи гідно відстоювали свою істинну віру і готові були віддати за неї життя, про що свідчить, наприклад, історія Тараса Бульби. На жаль, у багатьох нинішніх козаків забагато зовнішнього, бутафорії – і нічого спільного з православ’ям. Хочеться, аби вони стали справжніми захисниками, а не лише людьми у козацькій формі.
Зразком справжнього козака може слугувати наш отаман – Дмитро Сагайдак. Він є прихожанином нашої церкви, відвідує служби Божі щонеділі. Справжній козак повинен приходити у храм, дотримуючись заповіді Божої: «Шість днів працюй, а сьомий віддай Богу».
Я хочу сказати, що одним із напрямів козацтва є збереження і утвердження православної віри.– Чи вважаєте себе козаком ви?
– Передусім я священик. А якщо брати до уваги, що я також захищаю православну віру, то, безперечно, я козак. У цьому питанні я подаю приклад усім, як потрібно захищати свою віру. Бо служити Богу повинен не лише козак, а кожна віруюча людина.– Дехто вважає козацтво пережитком минулого. Як ви вважаєте, чи потрібно сьогодні козацтво?
– Козацтво потрібно сьогодні передусім для того, щоб бути прикладом у відстоюванні Православної віри. Саме козаки повинні стати тими людьми, які в патріотичному дусі виховуватимуть нашу молодь.
Козацтво повинно направити розвиток молоді у правильному руслі, заповнивши їх вільний час. Крім того, важливим є і фізичне виховання підростаючого покоління і юнацтва. Цим успішно займається Козацтво Запорозьке.– Ви також у чудовій фізичній формі, отже гени вашої малої батьківщини – Великої Хортиці – дають про себе знати.
– Людина гармонійна тоді, коли в неї здорові й тіло, і дух. Адже людина – істота психосоматична, тобто душевна і тілесна. Вигляд священика, як власне і козака, повинен бути благообразним.– Як вам служиться у нинішній досить непростий час?
– Легких часів не буває. Попри все, зараз благодатний час для відродження православ’я. Людей не змушують робити щось проти власної волі. Вони у всьому визначаються самі, в тому числі й у питаннях віри. Нас тішить та кількість людей, особливо дітей, які нині приходять у храм. Люди мають потребу у церкві, ведуть до неї своїх маленьких дітей. Це свідчить про те, що православна віра, укріплена у віках, продовжує жити і сьогодні.– Щоб ви побажали «Козацтву Запорозькому»?
– Козацтву хотів би побажати взаєморозуміння і миру. Сьогодні чимало козацьких формацій, які між собою ворогують. Це погано. Памятаймо, що ще апостол Павло закликав своїх братів до миру і злагоди.
Хочу також висловити сподівання, що козаки займуть достойну нішу в суспільстві.
