ПРИКМЕТИ ТА ПОВІР’Я БАТЬКІВСЬКОГО ПОДВІР’Я


Здавна люди спостерігали за навколишнім середовищем, якимись незвичними явищами, які могли вплинути на душевний настрій, родючість землі чи зміну погоди. Побачене вони, зазвичай, аналізували, систематизовували і робили відповідні висновки. Явища і типові ознаки, які час від часу повторювалися, виділяли і запам’ятовували. Потім користувалися ними, застерігаючи інших від можливих небажаних наслідків, або навпаки – втішаючи їх радісним провіщанням, яке невдовзі мало збутися.
Саме так, зернина за зерниною, зароджувалися наші звичаї, прикмети, повір’я та забобони. Вони охопили усі сфери діяльності людини, увесь життєвий шлях – від народження до смерті, а також весь тваринний і рослинний світ. Ми навчилися одухотворювати явища і предмети, вбачаючи в них існування містичних духів: добрих, що сприяли життю людини, і злих, які всіляко шкодили, накликаючи нещастя. Власне через цих духів та властиві їм ознаки добра і зла, віру у їх надприродні здібності й можливості народ формував своє сприйняття природи, розуміння світу та життєву мудрість. Так творилася культура народу, яку передавали у спадок нащадкам.
Отже, прикмета, у народному розумінні, – характерна ознака когось або чогось, за якою можна дізнатися або передбачити те, що може невдовзі трапитись, відбутися чи когось спіткати. Повір’ям називають своєрідну віру (переконання) в когось або щось, яка сприймається беззаперечно і передається з покоління в покоління – за традицією. Найчастіше це відноситься до тих явищ і предметів, що виходять за рамки звичайного життя, викликаючи враження якоїсь незрозумілої загадковості й таємничості.
Прикмети і повір’я ми можемо умовно поділити на дві частини – ті, що приносять щастя, і ті, що віщують неприємності чи горе. Більшість людей, наприклад, лякає крик сови, виття собаки, кіт, який перебігає нам дорогу, зустріч на вулиці зі священиком або ченцем. Крім того, є чимало конкретних речей, з якими пов’язано багато прикмет та повір’їв.
Ми розглянемо найвідоміші повір’я і прикмети й спробуємо зрозуміти їх, подекуди давши логічне пояснення.
Сьогодні модно говорити про енергетику людини, про яку ми чуємо чи не щодня. Енергію у людини, як відомо, можуть забирати не лише люди, а й речі. Напевно, найбільше повір’їв у людей пов’язано із дзеркалом. У відповідні релігійні свята за допомогою люстерка дівчата ворожили, та й зараз це роблять. Відомо також, що не можна дивитися у розбите дзеркало, дзеркало з малюнком, дзеркальну плитку та інші поверхні, які нібито розбивають, роздрібнюють поверхню. Усе це руйнує енергетику, що позначається передусім на здоров’ї. Натомість люстерко в кишені вбереже від ворога, адже воно відбиває всі недобрі помисли та наміри, а, отже, і всю негативну енергію, направлену проти вас. Надзвичайно поганою прикметою вважається розбивання дзеркала. Розбити дзеркало – означає сім років бідувати або чоловіка не бачити (заміж не вийти). Крім того, вважається, що це може викликати смерть рідних. Яких тільки чуток не було з приводу цієї прикмети, хоча її можна логічно пояснити. Коріння цього забобону сягає середньовіччя, коли у Венеції почали робити перші скляні дзеркала. Звичайно, коштували вони дуже дорого. І щоб змусити служницю дбайливо поводитися з дорогою річчю, господарі-багатії й вигадали цю прикмету: хто розіб’є дзеркало, на того чекає нещастя. До того часу, поки люди навчилися виготовляти срібну амальгаму, для покриття зворотного боку дзеркала використовували тонкий шар ртуті. Тому не дивно, що розбите дзеркало призводило до нещастя, адже ртуть випаровувалася, отруюючи мешканців дому. Результат – нездужання і навіть смерть цілої родини.
Кожен українець знає, що, за прикметою, не можна сидіти на кутку стола. Адже куток вважається місцем, здатним витягти з людини енергію. Це може спричинити певні неприємності в особистому житті, зашкодити здоров’ю і матеріальному добробуту. Саме тому матері весь час застерігають своїх доньок від сидіння на кутку, аби ті не залишилися незаміжніми.
Добре відоме повір’я, що не можна передавати щось через поріг. Вважається, що поріг – це енергетичний бар’єр, який розділяє два світи. Невидимий кордон заважає встановлювати контакт: і речі, й енергія, передані з одного світу в інший, втрачено для обох світів. Тому енергетичний зв’язок між двома людьми руйнується.
Цим можна пояснити повір’я, що не варто повертатися, якщо людина вже вийшла з дому. Адже перехід через поріг – це перехід у інший світ, на що потрібно витрачати енергію, тобто людина втрачає силу. Якщо ж довелося повернутися, потрібно сісти (позичити силу у своєї оселі), подивитися у дзеркало (відбиваючись, енергія подвоюється), а тоді вже піти.
Багато українських повір’їв та приказок пов’язані з готуванням страв і власне самими стравами. Відомо, що не варто готувати страви в поганому настрої, адже їжа всмоктує навколишню енергію, а той, хто споживає її, отримує разом із вітамінами і калоріями енергетичний заряд. Кожна господиня знає, що не можна замішувати паску жінці, у якої критичні дні. Існує чимало ритуальних страв, які подають під час відповідних обрядів, зокрема на похоронах, ве-сіллях тощо.
Щодо страв, то найбільше забобон пов’язано з сіллю, яку за значущістю можна порівняти з хлібом. Зокрема з хлібом-сіллю зустрічають гостей на різних урочистостях. А, наприклад, розсипати сіль – до сварки. Розсипати сіль на столі – до малої сварки, на долівку – до великої. Повір’я народилося з життєвого досвіду наших предків. Колись сіль була дуже дорогою. Зрозуміло, що в небагатих сім’ях її розсипання призводило до сер-йозного розбрату: їсти без солі не будеш, а зайвих грошей немає. У народі побутує навіть прислів’я: «Аби страва й масна, та без солі пісна». Але парадокс: із сільнички, яка впала, потрібно було відразу взяти ще три щіпки і кинути через ліве плече, промовляючи: «Тоді нехай мене сварка спіткає, коли хтось цю сіль позбирає». За іншою версією, це своєрідне приношення домовику: адже він стежить за порядком у будинку, в тому числі й за тим, щоб члени родини не сварилися. А якщо жінка пересолила страву, то кажуть, що вона закохалася. Очевидно, в період закоханості організм жінки відчуває дефіцит солі – тому вона й пересолює. Сіль не можна купувати у понеділок чи суботу (шостак). На ніч сільницю потрібно закривати – це допоможе досягти успіху наступного дня й зробить сон спокійнішим. Негатив, пов’язаний із сіллю, очевидно, виражений у прислів’ї «Не сип мені сіль на рану».
Чимало забобон існує щодо речей, які щоденно використовуються в домашньому побуті. Однією з таких речей є відро. Не можна, щоб людині хтось перейшов дорогу з пустим відром. Натомість повне відро – на вдачу. Не можна їсти їжу з каструлі чи з ножа. Відомо, що не можна бити людину віником, бо вона стане худою, як віник.
Чимало прикмет у народі пов’язано з грішми. Наприклад, знайдена копійка – це до щастя та грошей. Побутує також повір’я, що чужі знайдені гроші не варто брати, адже на них можуть бути так звані побори, або ж наговори. Кажуть, що вбогим не можна давати милостиню прямо у руку, бо таким чином віддаєш свою енергію. Потрібно кидати в посудину або ж шапку.
Добре відомі також повір’я і забобони, пов’язані з різними тваринами. Найнебезпечнішими серед них, безперечно, є коти. Вважається, що кіт найкраще відчуває людину, вміє читати її думки, є дуже хитрим створінням. Саме коти стали головними героями багатьох фільмів-жахів. Чи не в кожному селі побутують розповіді про котів, які стали причиною смерті своїх господарів. А найпопулярнішою прикметою справедливо вважають чорного кота, який перейшов людині дорогу. Відомо також, що нещастя віщують чорні птахи. До нещастя і птахи, які випадково залетіли у будинок. Якщо собака виє з піднятою головою – на зміну погоди, з опущеною – на чиюсь смерть.
Багато прикмет пов’язано з різними частинами тіла людини. Якщо чухається ліва рука, то людина рахуватиме гроші. Якщо права рука – людина вітатиметься зі знайомими чи друзями. Побутує навіть думка, що найстрашніша хвороба людини – рак – є наслідком людського світосприйняття. Ми часто можемо почути: «Він мені вже в печінках сидить». Така людина може мати рак пе-чінки. Якщо ж жінка сильно обізлилася на чоловіків, то, ймовірно, матиме рак жіночих органів.
Багато повір’їв пов’язано з діями людини. Майже кожна українська жінка, особливо старша, вміє вишивати. Очевидно, саме з цим пов’язано багато прикмет щодо дійства. Не можна вишивати згори вниз, тільки знизу вгору: легше піде вишивка і не будеш колотися голкою. Не можна вишивати воду (водоспади, річки, озера) і в подальшому тримати такі картини у хаті, адже гроші з хати витікатимуть наче вода. Не можна вишивати розп’яття – це до нещастя і великої покути. Не можна вишивати парною кількістю голок, бо хтось помре.
Окремим циклом ідуть прикмети сімейної обрядовості. Чимало з них пов’язано з весіллям, народженням, похоронами тощо. Добре відомо, що наречений не повинен бачити наречену до вінчання. Не можна їхати до церкви чи РАГСу прямою дорогою, треба обирати складні шляхи, щоб заплутати нечисту силу. Дорогою необхідно уникати кладовищ. Гучні сигнали автомобіля також відлякують злих духів. Модними сьогодні стали прикмети, які ми взяли з іноземних фільмів. Наприклад, в одязі нареченої має бути старе, нове, позичене і блакитне. Гарною прикметою в день весілля є дощ. Якщо ж дме сильний вітер – життя молодих буде вітряним. Сніжна погода – до заможного благополучного життя. А якщо ви бажаєте в день одруження ясну сонячну погоду, запрошуйте на весілля котів: своїх і тих, яких зустрінете. Обручки мають бути круглі й гладкі, без різьблення, насічок і каменів, щоб і життя пройшло гладко. Масивні весільні обручки – до багатства і статків. Одружуватись з батьківськими обручками – повторити їхню долю. Обручка під час весілля падає до зради. Не повинен упасти і букет нареченої – це до нещастя. Намагайтеся не порвати весільну сукню впродовж свята, а якщо вже таке сталося, не зашивайте її. Після весілля сукню не можна продавати, бо продасте своє щастя. А найголовніша умова для щасливого шлюбу – одружитися з коханою і дорогою вам людиною.
Велика кількість забобон в українців пов’язана з вагітними жінками та новонародженою дитиною. Наприклад, ще ненародженій дитині не можна купляти речі або одяг.
Багато повір’їв люди пов’язують із цифрами. Усі ми знаємо цифру 13 або 666. Якщо ж вік людини ділиться на три, то можна починати нову справу, якщо на сім – можна докорінно змінювати життя.
А ми радимо вам не брати забобони близько до серця. Адже відомо, що власне щастя людина творить сама. Завжди справджується тільки одна прикмета: якщо депутати багато обіцяють, то незабаром вибори.

Роксолана КРАВЧУК