Освіта: "СЕРЦЕ ВІДДАЮ ДІТЯМ"

Коли проходиш повз школу чи бачиш на вулиці учнівську дітвору, на думку приходить крилатий вислів «серце віддаю дітям», а уява незмінно малює корифея педагогіки практика-новатора Василя Олександровича Сухомлинського і його знаменитий твір. Але, вникнувши у тему глибше, розумієш, що свої серця, майже в прямому розумінні, віддають дітям практично всі вчителі. Це ентузіасти, гуманісти, життєлюби і «романтики народної освіти», як сказав ще один чудовий педагог і поет Володимир Данькевич.

Сьогодні ми поговоримо про двох непересічних особистостей, дуже гарних жінок і справжніх професіоналів, які, кожна на своєму місці, у повному обсязі забезпечують виконання покладених на них обов’язків, повністю віддаються своїй справі, а тому заслуговують на повагу і визнання. Це директор Євпаторійської ЗОШ №16 Ольга Олександрівна Донцова і Вікторія Василівна Доценко, директор підприємства, яке займається харчуванням учнів. На перший погляд – зовсім різні сфери. Але відомий афоризм «не хлібом єдиним…» має й інший бік – «не єдиним словом…».

Ольга Олександрівна Донцова завжди хотіла бути вчителем, тому після закінчення школи вступила до Магаданського педагогічного інституту на фізико-математичний факультет. Після закінчення вишу працювала лише у школі. Переїхавши до Євпаторії, працювала у школі №1 вчителем математики, потім – заступником директора з навчальної роботи, а з 2000 року – у школі №16 директором. Ось що розповідає Ольга Олександрівна про свою роботу:

– Школа №16 молода, адже відкрилася у 1995 році. Будували її спільними зусиллями. Не було ні тепла, ні води, протікав дах. Завдяки батьківському комітету частково облаштували систему опалення (усі класи теплі, щоправда, холодно у коридорах). У нас чудова актова зала, прекрасні спортзали: звичайний і тренажерний, хороший тир, де діти вправляються у стрільбі із пневматичної рушниці та лука. Ми чотирнадцятикратні чемпіони Криму з кульової стрільби, беремо участь у всіх міських змаганнях – ЮІР, «Зірниця», хоча займаємо, здебільшого, другі місця. Наші учні беруть активну участь у предметних олімпіадах. Третій рік поспіль ми посідаємо перше місце серед загальноосвітніх шкіл міста. Це свідчить про силу педагогічного колективу. Я пишаюся своїми учнями і колегами-вчителями.

У минулому році у місті проводився конкурс «Чорний бушлат», присвячений 65-річчю звільнення міста від німецько-фашистських загарбників. Учень нашої школи Гранкін Роман отримав Гран-прі, хор хлопчиків 10-11 класів став кращим у місті. Усе це – наслідок кропіткої роботи, яка проводиться у школі.

Звичайно, проблеми у нас також є, і їх багато. Головною можна вважати матеріально-технічне забезпечення. Нас рятує те, що у школі багато орендаторів. За рахунок співпраці з ними ми можемо вирішувати нагальні проблеми. Батьки нам також допомагають, але цього на утримання школи не вистачає.

З 1999 року школа займається профільним навчанням: з поглибленим вивченням англійської, німецької мов, юридичних, економічних, екологічних, спортивних (випускник 2007 року був чемпіоном України з волейболу) дисциплін. Ми пишаємося, що у нас найкращий у місті кабінет української мови.

Серед педагогів хочу відзначити Чан Світлану Вікторівну, заступника директора з навчально-виховної роботи, Кондрацьку Жанну Михайлівну, заступника директора з виховної роботи, чудового педагога-організатора позакласної роботи Киріакіді Тетяну Олександрівну, вчительку російської мови Калініну Олену Петрівну, української мови – Борзикіну Олену Борисівну, англійської мови – Ганіну Ганну Карлівну, математики – Туренко Ольгу Анатоліївну.

Я вважаю, що весь наш колектив, усі вчителі дають високі результати у навчанні, люблять дітей і свою професію.

Вікторія Василівна Доценко керує підприємством, яке забезпечує учнів харчуванням з 1999 року. «У 16-й школі ми орендуємо шкільну їдальню. Тепер моє підприємство обслуговує три школи. Це фактично одна третя всіх учнів міста.

Освіту я здобула в Донецькому інституті радянської торгівлі у 1988 році, була делегатом з’їзду комсомолу України, секретарем комітету комсомолу підприємств громадського харчування м. Євпаторія, інженером-технологом комбінату харчування. Послужний список роботи у галузі дуже потужний, що дозволяє мені як керівнику уже 10 років впевнено тримати своє підприємство на плаву у цій сфері. Річ у тім, що у 1998 році підприємство громадського харчування збанкрутувало, шкільні їдальні залишилося ні з чим. Їх виставили як об’єкти оренди, а орендарями виступили люди, які мали великий досвід роботи у цій сфері, тобто ті завідувачі виробництвами, які працювали на підприємствах громадського харчування.

Моє підприємство стартувало у 1999 році, а в травні 2002 року колектив школи №16 було нагороджено дипломом І ступеня Республіканського комітету торгівлі й Міністерства освіти АРК за перше місце в республіканському конкурсі, як краще підприємство громадського харчування в загальноосвітніх школах. Потім, у 2002-му, ми взяли на обслуговування ще одну школу. Таким чином, мережа розширилася.

Сьогодні маємо багато проблем. До цього часу в країні було не до харчування. Останні законодавчі акти, які регулюють відносини між бізнесом і бюджетною сферою, було прийнято давно, вони застаріли. Дуже складно ще й тому, що ми платимо податки, робимо ремонти, виконуємо всі вимоги податкової, пожежників тощо. Але все це потрібно вкладати у ціну, а Республіканський комітет з ціноутворення починає говорити про фіксовану ціну у шкільному харчуванні. Якщо фіксована ціна буде нереальною, шкільне харчування ми поховаємо. Не можна регулювати тільки дохідну частину, потрібно думати і про витратну. А витрати у нас у вільному польоті: енергетика, оренда, ремонти, мінімальна заробітна плата тощо.

Існують методичні рекомендації 2005 року, які регламентують відносини бізнесу і бюджетних організацій. Відповідно до них підприємства, що займаються громадським харчуванням у дитячих закладах, не повинні сплачувати комунальних послуг, а лише виплачувати зарплати, забезпечувати посудом та іншим обладнанням. Тому сума у 3 гривні, з яких потрібно все оплатити, зокрема комунальні платежі, абсолютно нереальна. Було б добре, якби кожною справою займалися професіонали. Бізнес не може бути збитковим, він повинен мати прибуток. Не буде прибутку – не буде бізнесменів, не буде бізнесменів – не буде наповнення бюджету.

На прикладі нашої школи можемо сказати, що бізнес не варто руйнувати, адже школа існує не лише за рахунок допомоги батьківського комітету, а й плати за оренду. Бюджет платить тільки зарплату вчителям.

Дитяче харчування – річ надзвичайно делікатна. До постачальників ми ставимося вимогливо і вибірково. Це роками напрацьовані зв’язки. У нас ніколи не було проблем із неякісною поставкою товару. І велике їм спасибі, що вони терпляче і довго чекають оплат.

Слухаючи цих жінок, цих фанаток (у доброму розумінні цього слова) своєї справи, переконуєшся, що у нашій державі все буде добре, а на думку, поряд із поетичними рядками про «романтиків народної освіти», спадають слова великого Максима Рильського: «У щастя людського є рівних два крила: троянди й виноград, красиве і корисне».

Богдан КРАВЧУК