Економіка: ХТО МАЄ СПЛАЧУВАТИ ПОДАТКИ?

У цій статті ми торкнемося питання правомірності встановлення на конституційному рівні й зобов’язання громадян сплачувати податки в Україні.

Саме ми, громадяни України, творили цю державу. Вона ж в особі свого законодавчого органу – Верховної Ради України, сформованої ще за часів існування СРСР і УРСР, не проводячи опитування народу України і без проведення належного референдуму про форму правління в державі та порядок створення і функціонування законодавчої, виконавчої і судової гілок влади, а також про порядок формування державного бюджету і визначення фізичних та юридичних суб’єктів, які б наповнювали цей бюджет, 28 червня 1996 року самочинно, нелегітимно затверджує Конституцію України і вводить її в дію.

Так, відповідно до ст. 67 Конституції України «Кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом».

Як бачимо, зі змісту вищезазначеної статті Конституції України нас, громадян України, без відома і згоди зобов’язали сплачувати податки і збори. Ними народ пригнічують і б’ють, маючи для цього і прес, і батіг. Під пресом необхідно розуміти вищезазначену нелегітимну конституційну норму та низку законів України (зокрема «Про оподаткування...»), а під батогом варто розуміти податкову інспекцію, податкову міліцію, прокуратуру і суди загальної юрисдикції і спеціалізовані.

Встановивши податки і збори для громадян, держава накинула на їх шию зашморг, яким може регулювати доступ кисню до організму.

Так, для громадян, які б не хотіли сплачувати податки, збори і обов’язкові платежі до різних фондів (а їх набралося немало), вигадали каральну форму примусу, зазначену в статті 212 Кримінального Кодексу України «Ухиляння від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів».

Як правник я вважаю, що конституція у цьому випадку повинна розроблятися і затверджуватися спеціально уповноваженими депутатами, обраними населенням, по дві особи від кожного району України, які б зібралися в конституційні збори України. Перед ними повинно стояти завдання: упродовж шести місяців розробити і затвердити Конституцію України, яка була б легітимною і користувалася б повагою в суспільстві.

Якби Конституцію України було розроблено і створено у зазначеному нами вище порядку, тобто конституційними зборами, то я впевнений, що на громадян України не було б покладено обов’язки сплачувати податки і збори, адже Україна за часів Гетьманщини не знала такого ганебного явища, як податки з громадян. Про що йтиметься нижче.

Я передбачаю запитання від опонентів: «А чиїм коштом утримувати держапарат, військо, правоохоронну і судову системи?» Відповідаю: наповненням бюджету повинна займатися держава, але не за рахунок фізичних осіб (людей), а юридичних – підприємств, установ і організацій. Люди ж повинні формувати за рахунок відрахувань із зарплати і доходу лише свій пенсійний фонд.

Однак не всі підприємства повинні сплачувати податки – лише великі й середні. Малий бізнес не повинен оподатковуватися. Тоді це піде на користь простій людині, якій держава повинна створювати відповідні умови для роботи, навчання і відпочинку.

Якби в державі була налагоджена сувора звітність і контроль за виробництвом, зберіганням, транспортуванням і реалізацією виготовленої підприємствами якісної продукції, то податки з цих підприємств наповнили б державний бюджет у десятки разів більше, ніж зараз.

Нелегітимне встановлення податків на громадян обтяжується ще одним його різновидом – різними зборами. Грошові збори в Україні переслідують людину з самого народження і до смерті: за видачу різних довідок, ліцензій, дозволів (в органах виконавчої влади); за видачу паспортів, довідок про судимість, дозволів на придбання вогнепальної зброї, печаток і штампів для підприємств, організацій і установ (в органах внутрішніх справ); за проходження технічного огляду авто-мототранспортного засобу; в медичних установах за проходження медичних оглядів для водіїв і власників вогнепальної зброї, а також для влаштування на роботу і вступу до навчальних закладів.

Збори встановлюються, починаючи від в’їзду чи виїзду з України на митному кордоні, що суттєво зачіпає майнові інтереси простих громадян, які не займаються ні експортною, ні імпортною торгівлею. Збори встановлено за подачу і розгляд позовних заяв різного характеру до суду, як до апеляційних, так і касаційній інстанцій, що перешкоджає своєчасному зверненню в установлені законом терміни до суду із позовними заявами, апеляціями, апеляційними і касаційними скаргами, а також скаргами про перегляд справ у порядку виключного провадження. Не заплатив мито чи збір за технічно-інформаційне забезпечення судового процесу – суддя не розглядає справу поки не усунеш недоліки, надаючи невеликий термін для сплати мита і зборів. Якщо у цей строк не вкладешся, суддя виносить ухвалу про визнання позовної заяви або скарги не поданою. Такий самий порядок зберігається в судах апеляційної і касаційної інстанцій. Отже, суд стоїть не на сторожі прав і інтересів громадянина, який звертається із позовом до суду, а на сторожі інтересів держави. Адже спочатку потрібно сплатити мито, а вже потім розглядатиметься справа. Народ України не може миритися з такими порядками і правосуддям, оскільки бідна людина завжди залишається незахищеною.

Податки і збори, запроваджені нелегітимно в нашій державі, нагадують мені державний рекет. Тобто держава, яку утворив соціум на певній території земної кулі, не здатна заробити сама, створивши потужну індустрію, розвинувши сільське господарство, створивши національний продукт, де через потужні рентабельні підприємства можна наповнювати державний бюджет, необхідний для функціонування і розвитку держави та її органів. Вона переклала ці обов’язки на простих громадян – а це називається політикою накопичення і проїдання, що не призводить до поліпшення життя людей і розвитку держави.

Отже, встановлення в Україні різного грошового мита та зборів із громадян я розцінюю як подвійне оподаткування, що не припустимо в цивілізованій державі.

Проводячи екскурс в історію – у добу Гетьманщини, необхідно зазначити, що в 1648 році, Гетьман Богдан Хмельницький, піднявши народ України на повстання і звільнивши певну територію від польсько-шляхетського гніту, провів у державі три реформи: 1) адміністративну, встановивши полково-сотенний устрій (дуже зручний і мобільний в адміністративно-військовій сфері); 2) єдину ідеологію, запровадивши єдину православну церкву по всій Україні; 3) провів земельну реформу, за якої земля надавалася людині у потрібній кількості. Земельний і прибутковий податки за Гетьманщини в Україні не платив ніхто.

Десятивідсоткові збори встановлювалися тільки зі збирання меду, виготовлення пива, спиртних напоїв і торгівлі на митниці. Гетьману Богдану Хмельницькому цього було достатньо для утримання державного апарату і козацького війська. Крім того, в Україні в той час був «золотий вік».

Чому ж так сталося з податками і зборами в новітній Україні? Тому, що народ інертний, не показує характер і козацький дух, не спроможний створити підконтрольні легітимні органи влади, живе очікуванням, що хтось прийде і влаштує для нього краще життя.

Усім нам необхідно усвідомити, що характер народу створюється тисячоліттями, його можна тимчасово приспати, залякати, задобрити, але з часом народ зрозуміє, що його обдурюють і знайде форму і спосіб звільнитися від політичної, економічної і соціальної залежності. А для цього народ повинен породити лідерів нації, які піднімуть народу на боротьбу за свої права і очолять рух для здобуття реальної свободи.

Дмитро ПОЇЗД