Колонка редактора: НЕЗАПЕРЕЧНІ ІСТИНИ
Так уже повелося, що людство ділить час на певні сегменти: секунди, хвилини, години, роки. І, напевно, через те, що більшість людей – оптимісти, інакше людство не вижило б, вони видумали чудове, світле та життєрадісне свято – Новий рік.
Та згадаймо минулу осінь і початок зими. Для громадян України вони пройшли під знаком виборів. На майданах та тротуарах центральних вулиць виросли агітаційні намети, з білбордів, намагаючись проникнути в душу кожного українця, дивляться рішучі, розумні й суворі очі кандидатів, а телеефір, поряд із “колгейтом” та “олвейсом”, заряснів політичною рекламою, де, знову ж таки, суворі, але справедливі дядьки, за методикою Кашпіровського проникають у душі. Аж моторошно.
Але із наближенням Нового року, ніби в туман, занурюються білборди, через червоні ковпаки бороданів на екранах телевізорів не помічаєш політичної реклами, а агітаційні намети сприймаєш як помешкання Діда Мороза та Снігуроньки. Люди носять зелені ялинки, сяють різнокольорові прикраси, а матерям важко відірвати своїх чад від привабливих вітрин. Кипить справжнє життя.
Усміхнені обличчя, привітні люди і сакральний дзвін бокалів у новорічну ніч.
А потім ми будемо вітати новонародженого маленького Ісуса:
А що перший празник – Рождество Христове – радуйся,
Ой, радуйся земле – Син Божий народився.
А що другий празник – Святого Василя – радуйся,
Ой, радуйся земле – Син Божий народився.
А що третій празник – Святе Водохреща – радуйся.
Ой, радуйся земле – Син Божий народився.
Щиро помолимось, подякуємо Господові за всі милості його і обов’язково заколядуємо ще:
Глянь оком щирим, о Божий Сину,
На нашу землю, на Україну.
І він зглянеться. Неодмінно.
А в перервах між прийомом гостей та відвідин рідних та близьких візьміть у руки наш журнал та почитайте. Він – цікавий.
