ЄДНАЙМОСЬ, БРАТИ-ДЕМОКРАТИ

В одному з віршів Павла Арсеновича Грабовського є така фраза: «Не в потузі Бог, а в правді». І дійсно, якщо мислити філософськи, теоретично, то істина, Бог – не в якійсь грубій силі, а в ідеях Правди і Добра. Але якщо дивитися практично, якщо все життя відчувати на собі важке ярмо брехні, облуди і страху за життя та добробут своєї сім’ї перед жорстокою потугою, то виглядає, що правда – в силі. Цій же силі належить й істина в останній інстанції, і правда, і воля.
Продемонструвати правдивість наведених тверджень можна на прикладі теперішньої розстановки політичних сил в Україні.
Але спочатку варто замислитися над кількома проблемами. По-перше, що є визначальним у партії? Відповідь однозначна – ідеологія. По-друге, скільки ідеологічних партій національного спрямування ви знаєте? Досить багато: ДемПУ, УРП, УНП, КУН, Свобода та інші. Де ці партії? Вони борються за демократичні ідеали, національний розвиток, соціальну справедливість, але не в парламенті (поодинокі представники цих партій у Верховній Раді України до уваги не беруться, бо вони не мають своїх фракцій). А чому вони не там? Тому що владу захопили не партії, а фінансово-олігархічні групи, промислові холдинги, простіше кажучи, товстосуми. А в них одна ідея – гроші, які дають владу, і влада, яка робить гроші.

Про сьогоднішню політичну ситуацію та стан справ у Демократичній партії України нам розповість Борис Іванович Шипітка, перший заступник ДемПУ, керівник фізичної культури і спорту Заліщицького агроколеджу Тернопільської області.

– Розкажіть, будь ласка, кількома словами про .....................
– Сьогодні у нас є власна фракція у Заліщицькій районній раді Тернопільської області. До депутатського корпусу ввійшли: директор Заліщицького агроколеджу Глова Володимир Степанович, заступник директора територіального центру Заліщицького району Лопушняк Василь Федорович, заступник начальника Соцзабезу Березюк Зиновій Ігоревич, я (Шипітка Борис Іванович, керівник фізичної культури і спорту у коледжі) та голова сільськогосподарської спілки «Поділля» Ландяк Володимир Іванович. Він також прийшов у депутатський корпус від Демократичної партії України. Якщо говорити про наш навчальний заклад, то він налічує понад 700 студентів стаціонару і 400 осіб заочної форми навчання. Маємо різні спеціальності – бухгалтерський облік, агрономія тощо. Навчальний заклад має довгу історію, йому виповнилося 100 років. Він був започаткований ще за часів Австро-Угорщини із «виноградівської» школи: висадка, обрізування тощо. Заклад існував і за Польщі, а за часів Радянського Союзу реформувався в технікум, де до нього було долучено ще й колгосп ім. Шевченка (понад 1000 гектарів землі), який спеціалізувався на сільському господарстві. Сьогодні коледж входить до системи Національного аграрного університету, і студенти, отримавши бакалавра, мають можливість здобути ступінь магістра в наших київських ВНЗ.

– Як ви оцінюєте діяльність партії та її перспективи?
– Партія має свою історію, в тому числі у Заліщицькому районі. Як не дивно, але вона була заснована у Тернопільській області. Бо за часів комуністичної влади виникали ускладнення із організацією партійної діяльності. Першою утворилася Українська Республіканська, потім – демократично-селянська, і третя – Демократична партія України. І, мабуть, тернопільчани, знаючи історію своєї землі, Теребовлі, де князював Василько, вирішили створити демократичну партію. Тобто коріння створення партії – на Тернопіллі. Тоді у створенні партії взяли активну участь воїни ОУН-УПА. Люди пішли сміливо, щоб протистояти комуністичному режиму. Родом засновники були із Заліщанщини: Матійчик Василь Васильович, Вандяк Богдан Йосипович, Жовтюк Василь Ярославович та інші. Таким чином, коли постало питання боротьби за владу, в Заліщиках було сформовано осередок Демократичнуої партії. Ми виступили як окрема структура. Тоді ми виграли і представництво у місцевій владі; Жовтюк Василь Ярославович очолював райдержадміністрацію майже 5 років, а світило науки Гром’як Роман Теодорович став головою облдержадміністрації.
Із народним Рухом ми ніколи не мали протистояння. Ми завжди співпрацювали, за часів “помаранчевої революції” підтримували Майдан і чітко знали своє місце в політичному процесі.

– Сьогодні Демократична партія набирає обертів. Багато партій зійшли із дистанції, а ця партія тримається. За рахунок чого?
– Демократичну партію засновували світила науки – це була партія культурної політики. Серед її засновників були Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Яворівський, тобто люди, які бачили перспективу у розвитку демократії. Для них це єдино можливий шлях для майбутнього України, тобто європейського майбутнього. Нашу партію творила інтелігенція. Не поставало питання особистості, лідерства. До влади мали йти розумні люди і відстоювати загальнодемократичні принципи. Творення нової суверенної держави – справа непроста. Тому Демократична партія України ставилась до державотворчого процесу виважено. Процес становлення як партії, так і держави тривалий. Ми розуміли, що виникатимуть різні провокації для знищення самої ідеї демократизму. І навіть здобувши незалежність, ми бачили шматування Народного Руху, як розривали УРП, як кілька разів шарпали Демократичну партію із приходом Антонієвої за часів Кучми. Їх не влаштовували ідеї демократії, які сповідує партія. Але ми провели внутрішню реорганізацію, законним, статутним шляхом усунули людей, які заважали конструктивній праці. Зараз, під керівництвом справжнього демократа і досвідченого політика європейського рівня Сергія Казаченка, партія набирає нових обертів. Особливу увагу ми приділяємо роботі із молоддю – це перспектива держави, нації і партії.
Багато уваги приділяємо роботі із молоддю – систематично і на всіх рівнях, аж до сільських осередків; перспективним кадрам даємо широку дорогу.
Демократична партія є «правою» без будь-яких «центристських» додатків. Нашу партію започаткували на національній ідеї, на якій вона і розвиватиметься.
Після президентських виборів ми готуємося до місцевих перегонів, які відбудуться 30 травня. Готуємо людей, які можуть бути ефективними лідерами, представниками народу в різних гілках влади. До нас іде багато людей, які хочуть побувати в політиці. Двері нашої політичної структури завжди відчинені. А хто не знайомий із нами – заходьте на наш сайт, де всі питання висвітлено в повному об’ємі.

– Підсумовуючи сказане, ми можемо вважати, що Демократична партія України зберегла свою первинність...
– Так. У нас залишилися голови обласних організацій із довголітнім стажем. Це патріоти, які, не спокусившись різними життєвими благами, залишилися справжніми демократами.
Щодо роботи за спеціальністю, тобто у спорті, то ми також домоглися значних успіхів. Не тільки на рівні обласному, а й на всеукраїнському та міжнародному. Випускники нас не забувають, привозять форми, обладнання, інші речі, адже родинність із роками та життєвими обставинами не проходить.
Моя сім’я взагалі спортивна – дружина також волейболістка, а сина нещодавно запросили в один із волейбольних клубів Мілана. Бажаю йому успіхів.

– Такі оптимістичні думки та плани, таку життєстверджуючу силу, яку випромінює ця людина, хочеться завершити словами того ж Павла Арсеновича: «Мало нас – та це дарма! Міцна віра рушить скали! Тим загибелі нема, кому світять ідеали!»

Спілкувався Богдан КРАВЧУК