Сучасне козацтво: КОЗАЦЬКА ДИНАСТІЯ
Загострене почуття справедливості – річ невдячна, а часто і небезпечна. Воно надихає і спустошує, підіймає і кидає в прірву, веде як до звитяги, так і до злочину. Саме це почуття привело Юрія Миколайовича Миргородського на важку і небезпечну службу в міліцію, де добро і зло бореться не на життя, а на смерть не десь там у просторах вселенної, а на вузькому п’ятачку прохідного двору чи темного під’їзду, крутому віражі автостради чи в тісних дверях відділення якогось банку. За Платоном, справедливість – це моральна якість та чеснота, вразливість як на суспільне добро, так і на суспільне зло, це найвища чеснота, що утримує мужність, поміркованість і мудрість в рівновазі й гармонії. За Платоном, саме справедливість державного устрою народжує у нього однодушність і дружбу співгромадян. За Юрієм Миргородським – також. Саме тому полковник у відставці, віце-президент Дніпропетровської адвокатської фірми «Династія», голова обласної колегії адвокатів, голова дисциплінарної палати адвокатури КДКА Дніпропетровської області, генерал козацтва Миргородський не боїться говорити правду в очі можновладцям усіх мастей і відстоює її завдяки своїй високій професійній майстерності. Недаремно його супроводжує слава найкращого адвоката мільйонного Дніпропетровська.
Чи народжуються такі особистості зненацька? Напевно, ні. Рід Миргородських своїм корінням сягає середини XVII століття, коли славетний Миргородський полк стояв на сторожі спокою українських земель, стримуючи нашестя ординців та брав активну участь у визвольній війні 1648-1654 років. Дід Юрія Миколайовича разом зі своїм двоюрідним братом ще до революції служили в козачих військах Петербурга, а батьки героїчно пройшли дорогами війни, де і знайшли один одного. Одружившись у буремному 1944-му, вони прожили довге і щасливе життя, виховали двох синів. Юрій Миргородський народився у місті Сватово Луганської області, а дитинство пройшло на батьківщині батька – у Дніпродзержинську. Отримавши освіту в Дніпродзержинському металургійному технікумі, два роки пропрацював на металургійному заводі. Відслужив у армії, а після звільнення в запас пішов на службу в міліцію. Через кілька років молодий міліціонер Миргородський поступив у Київську вищу школу МВС. Закінчив її з відзнакою. Широко відкрилися двері кар’єрного росту, пропонували залишитися в Києві, але він не захотів. Повернувся в Дніпропетровськ, де три роки пропрацював начальником одного із підрозділів УВС області. А в 1977 році Юрія Миргородського направили на навчання в Московську Академію МВС СРСР. Життєвий і професійний досвід, непересічні інтелектуальні здібності дали блискучий успіх: Академію також було закінчено з відзнакою. Знову посипались пропозиції залишитися в Москві. Але Юрій Миколайович відповів відмовою: кликала Україна. Дев’ять років злочинні елементи Донецька тремтіли при згадці давнього козацького прізвища – Миргородський. Потім настав час повернутися в Дніпропетровськ, а в 1995 році полковник пішов у відставку.
Згадуючи радянські часи, Юрій Миколайович категорично проти їх огульного шельмування. Дотримання законності, ведення кадрової політики, серйозність підходу до справи були на значно вищому рівні, ніж тепер. З усіх трибун він говорить про загальне беззаконня, знищення державності, вседозволеність та корупцію. І не тільки говорить. Для реалізації своєї заповітної мрії про тотальну законність і справедливість полковник міліції Миргородський став адвокатом. Після п’яти років роботи в юридичній консультації удвох із сином, дипломованим юристом, створив адвокатську фірму «Династія».
Спочатку вона надавала послуги у сфері господарювання, сплати податків, операцій із цінними паперами, сільськогосподарського виробництва, будівництва та нерухомості, а також ведення всіх судових справ. Потім серед клієнтів з’явилася низка великих іноземних компаній та концернів. Династії Миргородських до снаги вирішення найскладніших юридичних колізій, адже співробітники фірми – переважно молоді й перспективні професіонали, завдяки яким адвокатське об’єднання входить у десятку кращих адвокатських об’єднань України.
Але успішне сьогодення, достаток і визнання не могли задовольнити бентежну душу нащадка давнього козацького роду. І дух вольниці, який сотнями років дрімав у серцях наших предків, вилився у широкий козацький рух та перетворився у сильне громадське об’єднання завдяки зусиллям таких людей, як Юрій Миколайович Миргородський, генерал козацтва, головний отаман Січеславського округу. Полум’яний патріот України і своєї «малої» батьківщини – Дніпропетровщини – пан Миргородський не міг допустити, щоб територія, де зародилось козацтво, не була гідно представлена у своїй вітчизні. Адже на теренах його рідної області знаходилось п’ять із восьми відомих історії січей. Тут похований Іван Сірко, легендарний і непереможний кошовий отаман. Але за глибоким переконанням Юрія Миколайовича, сучасне козацтво не повинно виконувати лише декоративну функцію. Як і раніше, козаки, в разі необхідності, повинні стати на захист Батьківщини і православ’я.
До грудня 2007 року генерал-полковник Миргородський був радником представника Верховного отамана України і діаспори, Гетьмана козацтва Запорізького у Дніпропетровській області, генерала козацтва Таранущенка Олександра Івановича. А потім, після довгих бесід із Дмитром Івановичем Сагайдаком та роздумів, очолив Січеславський округ. Працювати було над чим, адже цей козацький край плівся в хвості політичного і громадського життя країни, був на узбіччі виховання підростаючого покоління.
Після обрання Юрія Миколайовича Головним отаманом Січеславського округу і сформування Ради округу особливу увагу звертали на активізацію роботи куренів та розробку планів роботи на перспективу. Головною умовою планової роботи був жорсткий контроль за виконанням намічених заходів. І це генерал-полковнику Миргородському вдалося сповна. Не виконаним залишився тільки один пункт – установка пам’ятника запорожцям, які загинули в битві під Жовтими Водами у 1648 році. Монумент було виготовлено за рахунок внесків козаків Січеславського округу. Правда, на шляху реалізації виникло багато перепон. Але на сьогодні до виконання цього проекту залучено керівництво області, знайдено спільну мову із іншими компетентними особами, тому в успішному завершенні запланованого ніхто не сумнівається.
Цей рік розпочався із багатьох спортивних заходів: січень – першість області по олімпійському тхеквондо на приз Головного отамана Січеславського округу, лютий – Перший традиційний турнір любителів автогонок на власних автомобілях на Кубок Головного отамана Січеславського округу, присвячений дню Захисника Вітчизни в м. Дніпродзержинську, проведено Всеукраїнський турнір з греко-римської боротьби.
У квітні поточного року керівництво округу виїжджало для вивчення роботи по відродженню козацтва у м. Краснодар Російської Федерації.
Найбільш значною подією травня стала науково-практична конференція «Історичне, політичне і соціальне значення фортеці Кодак у житті Запорізької Січі», в липні – регата на Кубок Гетьмана МГО «Козацтво Запорозьке» Дмитра Сагайдака.
Крім спортивних заходів керівництво округу проводить роботу з виконання рішення Ради з реорганізації структурних підрозділів. На сьогодні уже створена Криворізька Січ, створюється Дніпродзержинська і низка інших паланок.
Також інтенсивно напрацьовується створення в школах класів козачат і клубів «Берегиня козацького роду».
Одним словом, спокій Юрію Миколайовичу Миргородському і не сниться. Бо життя козака підпорядковане служінню Вітчизні. Служінню безстрашному і бездоганному. Адже головне гасло козацтва: «Душу – Богу, серце – людям, життя – Вітчизні, честь – нікому».
