Cвіточі: ДВІСТІ РОКІВ ІЗ ДНЯ ЗАРОДЖЕННЯ ВИНЯТКОВОЇ ЗАГАДКОВОСТІ

В одному із сіл на Полтавщині, серед чарівної української природи, стоїть одноповерховий будинок із широкими сходами та чотирма подвійними дерев’яними колонами на вході; поруч із ним невеликий флігель. За будинком розкидається величезний садок, стежини якого ведуть до дзеркальних вод ставка. А трохи далі за ставком, на іншому березі, граються діти, за якими пильно наглядають покоївки: дівчатка плели вінки з пахучих трав, а хлопчик, зручно вмостившись на коліна старого бородатого кучера, уважно слухає одну із місцевих небилиць. Чи знав тоді той худорлявий білолиций хлопчина, що саме він відкриє всьому світові наймістичніший куточок України – загадкову відьомську Полтавщину.

Із того дня пройшло майже 200 років, і сьогодні вся Україна, а можливо й світ, готується до одного із найбільших ювілеїв в країні – 200-річчя із дня народження Миколи Васильовича Гоголя.

В одноповерховому будинку нині розташований музей-заповідник М.В.Гоголя, заснований ще 1 квітня 1984 р. на 175-річчя з дня народження майстра слова. Це меморіальний комплекс аж на 40 гектарів, до складу якого входять відтворені батьківський будинок, флігель, велика паркова зона та могила батьків письменника. Молодий Гоголь часто любив прогулюватися алеєю над ставком. Тут і тепер знаходиться кам’яний грот, поблизу якого на великому камінні часто сидів письменник. Хто знає, можливо саме тут йому до голови приходили найдивовижніші видіння. Вище, на невеликому пагорбі, розташована дерев’яна альтанка, точна копія своєї автентичної попередниці.

Починаючи із XVIII століття, теперішнє Гоголеве (колишня Василівка-Яновщина) значилося як родова садиба батьків майстра слова, де він провів третину свого життя. Тому домінуючою у роботі колективу заповідника є комплексна науково-дослідницька програма «Гоголь і Україна».

Робітники музею почали поетапно готуватися до свята ще з 2005 року – це і ремонтно-реставраційні роботи, і рекламно-видавнича робота та науково-освітні, літературно-мистецькі заходи. Одним із головних напрямків роботи є збереження та відродження народних традицій, свят та обрядів українців, які так любив сам Микола Васильович. Яскравим прикладом цього є проведення традиційного фольклорного свята «Купальські ігри на батьківщині Гоголя».

Лише у 2006 році науковці музею взяли участь у двох загальнонаціональних проектах – «Україна туристична» і «Мистецький олімп України». Фахівці заповідника гідно представляють Україну на багатьох всеукраїнських та міжнародних наукових форумах та семінарах, як мінімум три таких заходи заплановано на поточний рік – Міжнародна наукова гоголівська конференція у Росії та Італії, а також науково-практична республіканська конференція «Гоголівські читання». На березень 2008–2009 рр. заплановані літературно-мистецькі вечори. Безпосередньо на 200-річчя у березні 2009 року відбудеться велике літературно-мистецьке свято «В гостях у Гоголя». Крім того, проводиться велика кількість конкурсів, у яких можуть взяти участь творчі люди будь-яких напрямків мистецтва. У 2008-му навіть буде проведено конкурс серед самодіяльних театральних колективів «У вінок великому Гоголю».

Проводиться величезна робота із відновлення та реставрації самого будинку музею та флігеля, а також облаштування відпочинкового куточка для туристів, що значно сприятиме зростанню кількості безстрашних людей, які не побояться відкрити для себе загадковий світ Гоголя. А край дійсно пронизаний містикою, тут навіть природа зачарована. Неподалік батьківського села письменника протікає річка Псьол, правий берег якої пологий, а лівий – крутий. І все було б природно, але на всіх ріках України – навпаки. Причому діє таке аномальне явище лише на території відьомських місць. Якщо орієнтуватися на русло річки, то це територія села Великий Перевіз, районного центру Шишаки та села Яреськи. До речі яресківський голова навіть згадується у знаменитому творі Гоголя «Вечори на хуторі поблизу Диканьки». А це зайвий раз доводить, що справжня нечисть заховалася трохи далі від Диканьки, ніж здається на перший погляд. В музеї мені пояснили, що назва «…поблизу Диканьки» – це такий собі тогочасний піар-хід, адже про Диканьку в Петербурзі чули, а ось про Василівку навряд.

Чи не у кожному селі є власна Лиса Гора, і борони Боже потрапити туди на повний місяць чи рівнодення. А хто насмілиться – збожеволіє від побаченого шабашу відьом. Ходять чутки в цих краях і про таких сміливців, але куди вони зникали ніхто не знає по сьогоднішній день.

Одним із найважчих завдань, що постало перед керівником музею, є відбудова родинної святині Гоголя – церкви Різдва Богородиці. На щастя держава не забула про славетного митця і виділила кошти на відбудування. Вже проведені археологічні розкопки, встановлено пам’ятний хрест та освячено місце будівництва. І хто знає, можливо про початок свята, гостей та учасників дійства сповістить гоголівський дзвін, а заразом і нечисту силу прожене, адже на Полтавщині всі знають, що «нечистий» боїться дзвону.

Чимало незрозумілого пов’язано з іменем Миколи Васильовича. Наприклад, усім добре відомий міф про те, що Гоголя поховали живцем. Його досить швидко спростувала працівник музею. Виявляється, після смерті з письменника знімали посмертну маску. Тому якби він і був живим, то задихнувся б під час цієї процедури, але ж привиду не потрібно дихати.

Одним із найяскравіших персонажів творчості Гоголя є чорт та загалом нечисть. У його творах також можна знайти чимало засобів протистояння відьомським силам. Насамперед із чортом письменник бореться сміхом, про що свідчать і його листи: “Здавна я лише тим і заклопотаний, щоб після мого твору вдосталь насміялась людина над чортом” (лист до Шевирьова з Неаполю від 27 квітня 1847 року).

Гоголь першим побачив невидиме і найстрашніше вічне зло не у найбільшому, а у найменшому – вульгарності людських почуттів. Тут і другий засіб – слідкуйте за чистотою та правдивістю своїх почуттів.

На підсумок скажу всім, хто шукає гострих відчуттів. Ви, звичайно, можете поїхати за кордон і відвідати замок Дракули. Але пам’ятайте, що не дарма Гоголь так писав. І ще одна порада, якщо ви таки наважитесь відвідати відьомське серце України – не забудьте уважно перед цим перечитати Миколу Васильовича Гоголя. Він заповів нам усі відомі йому методи боротьби з нечистою силою.

P.S. Хочете вірте, хочете ні, але в ніч написання статті мені у сні явився сам Микола Васильович… Кажуть, мерці сняться до дощу. Зранку пішов сніг.

Оксана Коротич

Місця чарівні. Грот над ставом. І музей…

Як пам’ять вічна для людей,

Шана мистецтву непростому,

Шана таланту світовому.

Років минуло так багато,

Та кожної весни тут свято.

В історію ввійшов як у граніт

Микола Гоголь, здивувавши цілий світ.

Звичаї народні добре знав,

Пісні, легенди, небилиці він збирав.

А як над чортом добре жартував –

Всіх своїх героїв із життя він брав.

Чичиков і пасічник Рудий Панько,

Хівря й Черевик, Оксана і Левко…

Мальовнича Полтавщина його серцю мила,

О ця містична творча сила!

Шануємо ми свого земляка,

І слава його вся така,

Що меж не має і кінця не має.

Слава його вічна. І це кожен знає.

Устименко Марія Федорівна