Сучасне козацтво: ШЛЯХАМИ СУЧАСНИХ КОЗАКІВ ОДЕЩИНИ

На запрошення лідера Чорноморського козацького округу Анатолія Івановича Петька відвідати південь України і власними очима побачити чим займаються козаки Одещини я відгукнувся відразу. І не був розчарований. Забігаючи наперед, можна сказати, що козаки вміло поєднують патріотичні заходи: посвяту в козаки, вшанування героїв, виховання на козацьких традиціях молоді з працею на землі.

Але давайте послухаємо козаків-чорноморців. Повірте, вони заслуговують на увагу. Та й досвід, накопичений за чималий період, стане в нагоді тим, хто не тільки захоплюється гаслами, а робить конкретну справу.

Анатолій Петько, перший заступник Гетьмана Українського козацтва, Польовий гетьман, Верховний отаман Чорноморського козацького округу та Чорноморського козацького війська, генерал-отаман Українського козацтва:

– Південний науково-технічний центр із впровадження нової техніки та технологій, колективний член Чорноморського козацького війська впроваджує в життя нові наукові розробки з метою відродження сільського господарства. Відомо, що козаки-запорожці свого часу освоювали землі Одещини і впроваджували нові технології. Ось і наші сучасні козаки-вчені в селі Поташенівка на орендованій землі досягли неабияких успіхів. А керує ними генерал-хорунжий Українського козацтва Георгій Семенович Васильєв. Упродовж десяти років він вивчає і випробовує на практиці з колегами-вченими нові технології, які вони називають козацькими.

Ми бачимо, як змінюється клімат, засуха безжалісно знищує врожаї, тому без сучасних високих технологій не обійтися.

На цьому місці був тільки бригадний клуб, а навкруги – болото. Наші науковці вирішили облаштувати територію, закупили сучасну агротехніку, збудували ангари. Для людей зробили фельдшерський пункт.

Як отаман, я заснував козацьке фермерське господарство в Овідіопольському районі й переймаю досвід вчених-козаків. Козаки обійшлися без кредиту. Якби у нашого козацького підрозділу була державна підтримка, то цю технологію можна було б використовувати у всій Україні. Слід зазначити, що їхня технологія зберігає посіви як від спеки, так і від морозів.

Крім того, господарство займається тваринництвом, розводячи перспективну породу свиней, так звану мангалицю.

Георгій Васильєв, керівник Південного науково-технічного центру з упровадження нової техніки та технологій, Генеральний директор товариства “Агротехперспектива”:

– Ми маємо 120 гектарів державної землі, а решта – земля пайщиків, у минулому колгоспників, які нам довіряють.

Починали ми з нуля, навіть будинок культури почали розтягувати на паливо. Сьогодні ми обробляємо понад тисячу двісті гектарів. Сільське господарство – справа ризикована. Попри все це щороку ми робимо крок уперед. Мені пощастило, що я познайомився з Польовим гетьманом Українського козацтва Анатолієм Івановичем Петьком. З’явилися дуже цікаві спільні розробки. Незважаючи на те, що в землі тріщини, викликані спекою, урожай пшениці був чудовим. На жаль, держава не приділяє нам належної уваги.

Сім років співпрацюємо з Одеським селекційно-генетичним інститутом. Фермери-козаки відвідують наші поля і вибирають перспективні сорти. Щороку ми намагаємося вибирати якомога кращий сорт, щоб використати його для масового посіву. На 150 гектарах землі випробовуємо на різних ділянках різні біопрепарати, які дають значний прибуток до врожаю (при обробці насіння перед посівом та під час росту). Ті, які нас влаштовують, ми відразу тиражуємо на полях, які, у свою чергу, оброблені перед посівною новим українським препаратом “Біола”. Передусім він дав можливість вийти озимим культурам із зими стійкими. У період вегетації їх ще раз обробили з літака регулятором росту. Як бачимо, в суворих умовах літа, коли стоїть така неймовірна спека, посіви виглядають чудовими. Отже, природним катаклізмам можна успішно протистояти простими у застосуванні технологіями. Тобто ми застосовуємо наукові здобутки не лише в теорії, а насамперед – у практиці, для того, щоб випробувати і негайно тиражувати у виробництво.

Тому й існує цей центр не на бюджетні асигнування, а на власні кошти, завдяки впровадженню досягнень науково-технічного прогресу.

Безпосередньо на полі можна все подивитися і випробувати, як кажуть, на зуб. Крім того, можна почути кваліфіковану розповідь спеціаліста. Тому ми звертаємося із проханням до держави виділити кошти на утворення відповідного дорадчого центру безпосередньо на полі. Це буде зручно, оскільки поруч проходить автотраса “Одеса – Київ”.

Приходить чимало простих людей, які не мають жодного відношення до землі. Але, отримавши землю у спадок, розуміють, що треба навчитися давати їй раду.

На полі представлені різні сорти пшениці із застосуванням різноманітних препаратів, що сприяють підвищенню врожайності. Кожен, хто до нас приїжджає, може подивитися на результати препаратів і вибрати той сорт пшениці чи препарат, котрий захоче застосовувати у своєму виробництві. За новими технологіями вирощуємо і кукурудзу.

Останні десять років ми не оремо. Землю обробляємо спеціальним агрегатом, створеним українськими вченими. Ми його дещо вдосконалили. У народі його називають “цунамі”. Коли цей агрегат їде на великій швидкості, то утворює ніби хвилю, виконуючи декілька операцій. Земля така пухка, що можна по коліна в ній провалитися. Вона настільки ефективна, що навіть на схилах під час дощу вся волога потрапляє в землю.

Результати засвідчують, що продуктивність агрегату в 1,7 разів вища, а витрати палива у два рази нижчі, ніж оранкою плугом. Захоплюються ним і іноземці, які до нас приїжджають.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до пана Президента, Гетьмана України з проханням: “Вікторе Андрійовичу, зверніть увагу на тих, хто працює на Україну, використовуючи доступні, природозберігаючі та екологічно чисті технології”.

Далі наш шлях проліг до козацького цвинтаря, що в селі Усатове в передмісті Одеси.

На цьому цвинтарі, на козацькому кургані, у 1991 році козаки встановили хрест і провели першу посвяту в козаки відродженого на півдні України козацького товариства “Українське Чорноморське Подунай-Гуляйпільське козацтво” (у 2000 році перейменоване у Чорноморське козацьке військо). Крім того, козаки зібрали і упорядкували кинуті на поталу козацькі хрести.

Щорічно тут проводяться козацькі кола з посвятою у козаки. Поруч знаходиться село Нерубайське. Назване воно так тому, що козаки-чорноморці відмовилися рубати козаків задунайських. Ці козаки – перші будівничі Одеси. Катакомби Одеси починаються в Усатовому. Ще ці місця відомі тим, що неподалік, на Пересипі (Лузанівка), козаками під проводом нашого лицаря Семена Палія було розгромлено татаро-турецький загін та визволені бранці.

Ці факти красномовно свідчать, що згадана земля споконвіку була українською. На традиціях вшанування славетних предків та їх подвигів козаки Одещини виховують молодь.

– За рік наше підприємство висадило десять гектарів полуниці італійського виробника. На нашому рахунку і чудовий садок – п’ять гектарів груш, десять гектарів персиків, 12 гектарів столового винограду. Крім того, вирощуємо овочі – помідори, перець, картоплю, капусту, що займає 20 гектарів землі.

Життя людині дано для того, щоб працювати на землі й отримувати від цього задоволення.

Анатолій Іванович Петько, перший заступник Гетьмана Українського козацтва, Польовий гетьман Чорноморського козацького округу та Чорноморського козацького війська, генерал-отаман Українського козацтва:

Народився 3 липня 1947 року в селі Троїцьке Любашівського району Одеської області. Дитинство пройшло на овіяній козацькою славою річці Тилигул. У минулому козаки-запорожці берегом цієї річки добиралися до Чорного моря і захоплювали турецькі твердині: Ені-дунья, що в місті Хаджибей, Аджидер, Акерман. Річка на той час була стрімкою. На її широкій долині в дитинстві Анатолій з друзями гралися в козаки, фехтували дерев’яними шаблями на конях.

Середню школу у 1965 році закінчив на „відмінно”. Вступив до Одеського університету імені Мечнікова на щойно відкритий факультет морської геології. Після успішного закінчення працював в інституті в Одесі. Військову службу проходив у місті Рибне під Рязанню. В радянській армії, як відомо, панувала “дідівщина”, від якої неймовірно страждали солдати. Анатолія Петька обрали комсоргом, завдяки чому ця армійська “традиція” була ліквідована.

Чітка позиція, уміння працювати з людьми не пройшли непоміченими для органів державної безпеки. Вони накинули оком на сміливого солдата і запропонували роботу оперативного співробітника в органах. У кінці служби пройшов двомісячні збори офіцерів запасу і отримав звання лейтенанта.

Після демобілізації працював з молоддю. У 1974 році був призваний на військову службу в КДБ. Після здобуття Україною незалежності одним із перших в управлінні прийняв присягу на вірність Україні. Цікавим є той факт, що його підрозділ прийняв присягу українською мовою.

За вислугу років 30.09.1997 року звільнений на пенсію підполковником запасу. Наступного дня вступив до лав Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва. А посвяту пройшов на Сотниківському козацькому цвинтарі – 14 жовтня, на свято Покрови.

1.10.1997-05.02.2000 рр. – військовий осавул, отаман районного козацького товариства Овідіопольського району Одеської області, Крайовий військовий осавул, перший заступник крайового отамана Українського Чорноморського Подунай-Гуляйпільського козацтва (з 09.09.2000 р. змінено назву на Чорноморське Козацьке Військо), з 12.02.2000 р. по сьогоднішній день – Головний (крайовий) військовий отаман Чорноморського Козацького Війська. З 24.07.2004 р. – Верховний отаман Чорноморського Козацького округу Українського козацтва. З 22.11.2005 р. – перший заступник Гетьмана Українського козацтва, польовий Гетьман, Верховний отаман Чорноморського Козацького округу Українського козацтва (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Кіровоградська області) та Чорноморського Козацького війська. 1998-2001 рр. – член Вищого суду честі Українського козацтва. Має козацьке військове звання “Генерал-отаман” Українського козацтва. Взимку 1999 р. за участь в організації та врятуванні з крижини 218 рибалок у Дністровському лимані головою Овідіопольської державної адміністрації нагороджений іменним годинником. За активну участь у розбудові Українського козацтва нагороджений орденами “За відродження Українського козацтва”, “Козацький Хрест з мечами”, “Лицарської звитяги”, “Честь”, “Імені І. Богуна”, “За розбудову України”. За заслуги у відродженні духовності в Україні нагороджений орденом “Христа-Спасителя”. Зарекомендував себе як прогресивна, ерудована, порядна людина, з загостреним почуттям справедливості, яка не бажає бути осторонь, завжди готова встати на захист трудівника, порушеного закону. Це надійний товариш, який ніколи не відмовить у допомозі, рішучий, енергійний професіонал. Використовуючи багатий життєвий і набутий козацький досвід, як Крайовий отаман, утверджує в життя козацьку ідеологію, українську національну ідею. Всі сили, знання, рішучість і сміливість скеровує на втілення козацьких традицій полково-сотенного устрою у розбудові Чорноморського козацтва. Останнє він реорганізував згідно з історичним найменуванням та традиціями Українського козацтва в громадську військово-патріотичну, оборонно-спортивну організацію – “Чорноморське Козацьке Військо”. Це, в небезпечний для державотворення в Україні час, привело до посилення керованості, дисципліни козацьких формувань, до їх чіткішої організаційної структуризації в поєднанні з козацьким демократизмом, активізації допомоги органам влади в державотворенні, правоохоронній діяльності, підтримці громадського порядку, захисті кордонів, підготовці до служби в ЗСУ нашої молоді. Поступово націлює козацтво на забезпечення економічної самостійності й розвиток господарської, фермерської, патріотичної та оборонно-спортивної діяльності, залучаючи до лав козацтва якомога ширше коло молоді. Своїм особистим прикладом утворив козацьке селянське (фермерське) господарство “Зоресіч” у 2002 році. В 2005 році обраний заступником голови асоціації фермерів Одеської області. За успіхи у 2005 році у веденні фермерського господарства рішенням Овідіопольської РДА в квітні 2006 року присвоєне почесне звання “Людина року”. У червні 2004 р. організував козаків Чорноморського Козацького війська і Українського козацтва загалом на підтримку кандидата в Президенти України В.А.Ющенка та на співпрацю з блоком “Наша Україна” і коаліцією “Сила народу” з дня їх заснування. За рішенням Центральної Ради козацьких товариств України призначений керівником (польовим командиром) козацьких загонів самооборони під час Помаранчевої революції у Києві. З організованим штабом спільно зі Спілкою офіцерів України призвав 3600 козаків на виконання указів та розпоряджень Національного Комітету Порятунку (з 22.11.2004 по 18.12.2004 рр.) Політично і життєво зрілий, переконаний патріот України, виконує дану народу України та Українському козацтву присягу.

Завданням Одеського козацтва є плекати козацьку націю. Козаки активно працюють із молоддю. Козацьку педагогіку впроваджують у дитячих садках із шести років. В Одесі це гімназія № 9, школи №№ 55,107. Десять шкіл у Білгород-Дністровському районі, Овідіопольському – п’ять, у Балтському районі – шість шкіл. Загалом в області понад 40 шкіл. У військовому ліцеї та Фінансовому інституті утворено “Молоду Січ”.

За своє життя генерал-отаман Анатолій Іванович Петько зробив багато. Як кажуть, посадив не тільки дерево, а великий сад, виростив п’ятеро дітей, побудував будинок, як козак має верхового коня, але вважає, що цього замало. Головним завданням на сьогодні бачить укріплення і розвиток Українського козацтва та утворення козацької партії. Потрібно йти у владу і не чекати милостині від можновладців, а самим творити таке законодавче поле, яке буде відповідати нашим історичним традиціям, а отже – прагненням усього українського народу. Козацтво – це сіль землі української. Ось тоді “Третій гетьманат” і стане реальністю, а, отже, відродиться українська козацька нація.

“Ми маємо в козацтві справжніх патріотів України – людей з великої букви, – як відмітив А.Петько. – Це Гетьман Українського козацтва Микола Миколайович Пантелюк, Польовий гетьман гетьманського округу “Білоцерківська січ” Андрій Григорович Дрофа, його брат – генеральний писар Олександр Григорович Дрофа, генеральний обозний Українського козацтва Петро Микитович Мороз, Польовий гетьман Павонський Франц Йосипович і багато інших. Тобто, сили є”.

Життєвий шлях справжнього козака Євгена Леонідовича

Палагіна, може бути прикладом для багатьох. Він і справу конкретну вміє робити і дітей чудових виховав.

Корінний одесит. Закінчив автомеханічний технікум з відзнакою потім Одеський політехнічний інститут. За фахом інженер-автомобіліст. В козацтво прийшов у 2001 році.

Колектив Громадське об’єднання автомобільної стоянкп „Варна” від Чорноморського козацького війська Українського козацтва, полк Імені Петра Сагайдачного. автостоянки, яку очолює Анатолій Палагін, вступив до лав Українського козацтва. Ми робимо все, щоб транспортні засоби, громадян були під надійною охороною. Постійно займаємося благоустроєм території. Садимо дерева. У нас ростуть чудові берези, липи.

джура, Студент ІІ курсу Одеського дорожнього технікуму

Хочу бути подібним до батька і хочу, щоб козацтво процвітало і щоб розвивалося. Я є нащадком козацького роду і вважаю, що козацтво – це навіть більше ніж партії. Партії з’являються і зникають, а козацтво буде завжди.

Андрій Палагін

Я вступив до козацтва слідом за батьком. Відродження стародавніх козацьких традицій – це дуже потрібна справа. Буру участь у козацьких заходах. Мої товариші, теж дуже гарно сприймають те, що я належу до Українського козацтва. Їм імпонує козацька форма. Багато з них поповнила лави Українського козацтва. Дружина в мене теж козачка. Вона мені в усьому допомагає.

Іван Баранюк, отаман окремого Одеського коша імені Петра Дорошенка, заступник крайового отамана:

Народився 17 січня 1952 року в с. Марківка Томашпільськог району Вінницької області в сім’ї колгоспників. Пройшов трудовий шлях від токаря до директора. Загальний стаж роботи – 37 років. Освіта вища. З 1969 року починається трудова діяльність на Одеському заводі “КІНАП” на посаді токаря. З 1970 по 1972 рік проходив дійсну строкову службу в ГРВ у Німеччині (м. Берлін). З 1972 року продовжується трудова діяльність на заводі “КІНАП” на посаді бригадира комплексної бригади токарів. Навчався на вечірньому відділенні Одеського інституту народного господарства, отримав спеціальність “Економіка праці”. З 1989 року працював на посаді керівника цеха пластмас. За короткий час цех став лідером на підприємстві. З 1992 року працював директором виробничого підприємства “Пластик”, яке ним було створене на базі цеха пластмас.

Громадська діяльність. З 1973 по 1989 рік працював позаштатним працівником обласного народного контролю. З 2005 року – перший заступник кошового отамана окремого коша Чорноморського козацького війська м. Одеси, генерал-хорунжий Українського козацтва.

Нагороди

• Ветеран праці – “безперервного” стажу (15 років)

• Ветеран праці – “безперервного” стажу (25 років)

• Заслужений “кінаповець” – (понад 30 років стажу)

– Іване Григоровичу, які дороги привели вас до Українського козацтва?

– До козацтва вступив п’ять років тому за велінням душі. Сьогодні очолюю кіш імені Петра Дорошенка і є заступником польового гетьмана Чорноморського козацького війська Анатолія Івановича Петька. Маю сина та доньку, уже є внуки. Син козак, зять козак, тобто вся сім’я козацька. Підприємство, яке я очолюю, повним складом ввійшло в козацтво. Працівники моїх автостоянок, мийки та СТО теж вступили до козацтва. Я є їх отаманом, а вони мої козаки. Ми разом продовжуємо історію козацтва.

За час перебування у лавах Українського козацтва об’їздив всю Україну. Був на Палієвій горі, Хортиці, у Чигирині. Почав детально вивчати історію. Щиро кажу, навіть не знав, що Україна має таку славну історію. Козак – це людина, яка не має право на зраду свого народу і своїх товаришів.

– На яких принципах будуєте підприємницьку діяльність?

– Потрібно вірити в людей і ставитися до них по-людськи. Коли вони віритимуть, то підуть за керівником.

У цьому році почав займатися ставками. Я з дитинства любив рибалку та воду. Але займатися рибою хочу не тільки для свого вжитку, а й для того, щоб люди, які тут мешкають, могли спокійно відпочити. Сесія сільської ради проголосувала, щоб передати ставки мені в оренду. Пенсіонери мають право в певні дні безкоштовно ловити рибу. А ще ми плануємо біля ставків благоустроїти територію, посадити дерева.

На другий день мого перебування на Одещині 17.06.2007 року надійшло повідомлення, що на Одеському іподромі кінь генерала-хорунжого Українського козацтва, військового товариша крайового отамана ЧКВ Івана Герасименка Кардинал – чемпіон країн СНД 2005 року – виграв дербі серед чотирьохрічних коней.