Cучасне козацтво: УСІ ДОРОГИ ВЕДУТЬ ДО ХРАМУ
Ніхто не заперечуватиме, що гетьман Іван Мазепа побудував найбільше в Україні храмів, які й сьогодні є гордістю нашої держави. Нікому не вдалося заплямувати великого гетьмана. Упродовж багатьох років робилося все, щоб стерти в народній пам’яті образ Івана Степановича Мазепи. Лише зараз в Україні вперше будується храм на честь великого гетьмана у його родинному селі.
Це стало можливим завдяки невтомній діяльності великого Українця і мецената Генерального директора КП “Білоцерківський ДБК” Андрія Григоровича Дрофи.
“Від задуму до дії не повинна бути довга відстань”, – переконаний генерал-отаман українського козацтва, великий будівничий Андрій Дрофа. Йому слово.
– Не можна думати тільки про “зелень”. Гроші – це чудово, ніхто цього не заперечує. Але це ще далеко не все. Філософія життя не може полягати тільки в тому, щоб задовольняти свої потреби чи навіть бажання свого покоління. Передусім варто думати про наступні покоління. Що ми залишимо їм у спадок? Без цього життя не має сенсу. На прикладі власних учинків потрібно виховувати молодь. Сучасне покоління досить прагматичне. І це добре, адже молодь голим словам не повірить. Вивчивши і навіть дослідивши історію життя Івана Степановича Мазепи, я зрозумів, що будуючи церкви, храми, розбудовуючи міста, зрештою пішовши на рішучий і відчайдушний вчинок, завдяки якому йому вдалося вирватися з Лабет російського царя Петра І, – він думав не про себе. Він мав усе, був, напевно, багатший за російського царя. І Мотрю він міг мати не одну, а сотні. Але він думав про Україну і тих, хто житиме в Україні після нього. Зрозумівши усе це, я пройнявся ще більшою повагою до цієї людини.
А що буде більшою шаною за побудову в його селі церкви? Справа ця непроста. І як кожна конкретна дія вона показує, хто на що здатен. На жаль ті, хто обіцяв перед телекамерами працювати пліч-о-пліч, махали картками і били себе коліньми в груди, десь зникли. Хоча капсула з їхніми іменами і зверненням до нащадків зарита у фундамент. Одним словом – підвели, ще й добряче. З прикарпатців підставив плече тільки Костянтин Людвигович Синіцин з Івано-Франківська, який вступив до козацтва на території Білоцерківської січі. Доводиться працювати і за себе, і за тих хлопців, що наобіцяли. Тому досить скрутно з коштами. На Покрову Пресвятої Богородиці церква повинна бути збудованою. Для цього розроблено чіткий план, згідно з яким щосереди підводимо підсумки зробленого, аби “не випасти” з графіка.
Від редакції.
На моє запитання, чому не була замінена капсула, адже нащадки віддаватимуть шану не зовсім тим, Андрій Григорович по-філософськи відповів: “Бог бачить усе”.
Напевно, так воно і є. Варто зазначити, що з ініціативи та за сприяння Андрія Григоровича Дрофи побудована церква в селі Кищенці, другу будують у Мазепинцях, а третю будуватимуть у Білій Церкві.
