Людина і суспільство: СХІД – ЗАХІД. ПОГЛЯД ПОКОЛІННЯ NEXT

Попри полум’яні гасла Майдану “Схід і захід разом!” суспільство досі перебуває в полоні стереотипів щодо кардинальної відмінності ментальних цінностей різних регіонів. Можливо, такі думки є вигідними для певних сил, хоча істинний стан речей зовсім інший. Щоб з’ясувати це, ми поспілкувалися з представниками активної молоді – покоління, що виросло в роки незалежності...

Валерій Романенко:

– Я родом із містечка Вільногірськ, що на Дніпропетровщині. Назва “Дніпропетровськ” мені ніколи не подобалася, від неї віє якимось космополітизмом. Старовинна назва “Січеслав” мені більше до вподоби.

Вдячний своїм батькам за любов та усесторонній розвиток. Свого часу вони віддали мене до музичної школи, тому зараз я граю на скрипці та гітарі. Навчаюся в Національному гірничому університеті, вивчаю автоматизацію управління та робототехніку. Маю відзнаку всеукраїнського конкурсу за наукову роботу з енергозбереження.

Я люблю свою землю, тому прикро бачити споживацьке ставлення до неї. В майбутньому планую працювати над розробкою та впровадженням екологічно чистих джерел енергії.

З дитинства займався спортом – боксом, кікбоксінгом, кемпо. Кілька років тому відкрив для себе новий світ – українське бойове мистецтво “Бойовий гопак”. Я цікавлюся стилем життя справжнього українського чоловіка загалом. Мене вразила оригінальна лицарська філософія, котра пробуджує генетичну пам’ять. Зараз я вже сертифікований тренер, маю учнів, тому вважаю, що внесок у розвиток козацького руху я вже зробив.

Крім того, я брав участь у показовій програмі для родини президента – Гетьмана України Віктора Ющенка. Адже цій людині дійсно близькі ідеї козацтва.

Остання цікава подія – участь у фестивалі “Галицькі сезони моди 2007”. Разом із побратимами-гопаківцями відкривали свято, демонструючи модерновий етнічний одяг та володіння козацькою зброєю. (Хоч модельний бізнес – справа не зовсім лицарська, але справжні козаки мусять всюди бути на висоті.)

– Ваші побажання нашим читачам.

– Зараз на всіх рівнях, від особистісного до загальноцивілізаційного, відбувається прискорення процесів, котрі є поштовхом для саморозвитку. А останній можливий лише на власному ґрунті. Тож бажаю нашому народу максимальної самореалізації і, головне, не забувати, що ми є частинами велетенського дива, геніального Божого творіння, нерозгаданої таїни під назвою Україна.