Влада: Юрій Павленко: ДІЙ БЕЗ РЕЗУЛЬТАТУ - Я НЕ ВИЗНАЮ
-Пане Юрію, що Ви відчули, коли був підписаний Указ щодо Вашого призначення на посаду голови Житомирської облдержадміністрації? Адже область не лише велика за територією (вона більша за деякі країни світу), але й складна та неоднорідна: південь – хліборобський, північ – ліси Полісся. Повністю занедбані традиційні галузі – льонарство, хмелярство. Крім цього, Житомирщина обпалена Чорнобилем. Чи не страшно було брати на себе такий тягар?
Область дійсно є проблемною, майже 40% території постраждали внаслідок вибуху на Чорнобильській АЕС. Коли я довідався про показники області за минулий рік, згідно з якими Житомирщина посіла одне із останніх місць за рівнем соціально-економічного розвитку в Україні, мені стало гірко і неприємно. Для мене це призначення було можливістю довести свою професійність в управлінні, тому моя згода була викликом самому собі.
Слід відзначити, що сьогодні, за підсумками першого кварталу, наші показники у промисловості зросли на 9,2%: у машинобудуванні – на 29,6%, добувній промисловості – на 22,4%, обробці деревини та виробництві виробів з неї – на 16,8%, виробництві неметалевої мінеральної продукції – на 15,1%, целюлозно-паперовій та поліграфічній галузі – на 12,9%, металургії та обробці металів – на 8,9%. Уперше за останні два роки вдалося покращити роботу будівельного комплексу, значною мірою за рахунок зведення житла загальною площею 33,8 тис. кв. м.
Коли є план дій та цілі, труднощі не здаються такими складними. Крім того, у мене чудова команда заступників із відповідною освітою, серед яких три кандидати наук. Я впевнений, що разом ми зможемо “зламати” всі негативні тенденції в економіці, створити належні умови для ведення бізнесу та покращення добробуту і умов життя людей.
Ми виробили засади стратегічного планування соціально-економічного розвитку Житомирської області, що дають чітку перспективу бачення. З цією метою було доопрацьовано та прийнято Програму економічного і соціального розвитку області на 2007 рік, План дій “Добробут власними руками” та визначено пріоритети роботи адміністрації.
Зниженню безробіття і підвищенню добробуту, яких ми прагнемо досягти, слугуватиме і Стратегія розвитку області на період до 2015 року. Її розробляє спеціальна робоча група за участю провідних науковців України.
- Успіх керівника такого масштабу залежить від уміння порозумітися з політичними, фінансовими, підприємницькими колами області. Не секрет, що це було проблемою для Ваших попередників. Як Ви вирішуєте ці питання?
Безумовно, об’єднання еліти області – політичної, фінансової, інтелектуальної – є необхідною умовою для розвитку області. Не скажу, що завжди все проходить добре, але ж і Програму економічного і соціального розвитку області на 2007 рік, про яку я згадував, облрада прийняла майже одностайно. Всі усвідомлюють, що для розвитку області слід поступитися власними амбіціями і зосередитися на відпрацюванні й ухваленні необхідних рішень. Я вважаю таку співпрацю запорукою подальшого успіху і руху вперед.
Варто наголосити, що у сучасних процесах важливо враховувати думку зацікавлених груп. Тому адміністрація співпрацює не тільки з облрадою, але й громадськими групами. Нині діє Громадська колегія, яка стимулює нас до роботи.
На яких китах базується Ваше бачення економічного відродження Житомирщини? Які проекти почали діяти? Скільки часу потрібно для їх реалізації і який економічний ефект передбачається?
Одним із завдань для області є розвиток традиційних галузей, існування яких визначено самою природою. Житомирщина є унікальним краєм за своїми природними ресурсами. Її ще називають “Уралом у мініатюрі”. Адже мінерально-сировинний потенціал представлений облицювальним каменем, самоцвітами, сировиною для металургії, будівельної промисловості, вапняками, бурим вугіллям і торфом. Уявіть собі, що розвідані запаси лабрадоритів і габро становлять 86% усіх запасів в Україні, апатитів – 85%, кварцитів – 89%. Область забезпечує потреби України в титановому концентраті. Тому вважаю головним розвиток саме добувної галузі. Нагадаю, що тільки за перший квартал цього року приріст у добувній галузі склав порівняно з минулим роком 22,4%. Крім того, ми плануємо збільшити питому вагу цієї галузі в загальних обсягах промисловості. Тому нам необхідно підняти каменеобробну галузь до рівня світових стандартів. Сьогодні наше декоративне каміння експортується необробленим, але всім відомо, що експортувати сировину невигідно. Якісний розвиток каменеобробної галузі дозволить нам вийти на світовий ринок вже з готовим продуктом, а не з сировиною.
Крім того, область посідає друге місце в державі за лісовими ресурсами, що потребує впровадження технологій поглибленої переробки деревини.
Аби досягти такого рівня, потрібно припинити застосування “тіньових” схем “господарювання”. Нещодавно ми отримали перші результати комплексних перевірок дотримання законодавства 100 користувачами надр. З’ясувалося, що фактично на кожному підприємстві допускаються порушення. Відтак, 99 посадових осіб притягнуто до адміністративної відповідальності, тимчасово призупинено діяльність дев’яти підприємств галузі, готуються матеріали для анулювання спецдозволів для семи суб’єктів господарювання. Отже, ми розпочали боротьбу проти негативних тенденцій, ставлячи перед усіма завдання дотримання чинного законодавства.
Ми почали розглядати необхідність запровадження новітніх енергоощадних технологій, особливо у виробництві фарфоро-фаянсового і скляного посуду, шляхом створення нових або переобладнання наявних підприємств. Адже сьогодні, внаслідок підвищення цін на енергоносії (уся продукція цієї галузі є надзвичайно енергоємною), ціна на вітчизняні вироби стала неконкурентноспроможною порівняно з імпортованою, переважно китайською, продукцією.
Але пріоритетною у Державній стратегії регіонального розвитку на період до 2015 року визначена машинобудівна галузь, яка потребує вирішення двох завдань: активізація інноваційної діяльності та залучення інвестицій. Плануємо налагодити широке виробництво технологічного обладнання та устаткування для галузей агропромислового комплексу і добувної промисловості.
Варто наголосити, що перед нами стоїть питання створення комплексного інфраструктурного забезпечення для розвитку традиційних галузей – починаючи з підготовки кадрів для добувної, лісопереробної промисловості, агропромислового комплексу, виробництва відповідного обладнання і закінчуючи створенням логістичних центрів, поглибленням міжрегіонального міжкордонного співробітництва, розвитком внутрішніх і зовнішніх ринків збуту.
Проте ситуація в агропромисловому комплексі області є доволі непростою. У нас відображаються тенденції, характерні для всіх областей України, зокрема скорочення поголів’я великої рогатої худоби. Крім того, середня заробітна плата в АПК найнижча за інші галузі. Тому потрібно розробити комплексну програму, яка включатиме розвиток агропромислового комплексу та села – сприятливого та затишного для життя місця. Зрозуміло, що на наших бідних ґрунтах вирощування зернових не буде дуже ефективним, але розвиток льонарства, хмелярства, картоплярства, ріпаківництва є частиною програми на 2007 рік. Крім того, ми розвиваємо м’ясне та молочне скотарство, насамперед у поліській зоні. Однак головним завданням залишається створення умов для інтеграції виробництва і переробки сільськогосподарської продукції, тим паче, що відповідних потужностей (харчових і переробних підприємств) в області є близько сотні. Це основні “кити” економіки.
Звичайно, для розвитку економіки область потребує капіталовкладень. Підґрунтям та запорукою подальшого росту і перетворень постає залучення інвестицій. Зараз ми активно працюємо над створенням Агентства із цього питання, щоб забезпечити інвесторам належні умови для роботи в області. Вже розробляється відповідний меморандум із представниками Українського центру сприяння іноземному інвестуванню та ОБСЄ. Ми готуємось до презентації області перед представниками посольств, фінансових установ, інвесторами та проведення повноцінного інвестиційного форуму в Житомирі. У рамках підготовки розроблена інвестиційна карта області з переліком проектів, земельних ділянок і промислових об’єктів, які ми можемо запропонувати потенційним інвесторам. Запланований результат – залучення протягом 2007 року 1,9 млрд. грн. інвестицій в основний капітал. Слід наголосити, що цього року Житомирщина отримала 3,1 млн. доларів іноземного капіталу, який активізує економічне зростання і додасть житомирянам робочих місць.
Щодо строків, то результати в економіці миттєвими не бувають. Мінімальний термін, коли можна побачити результат – рік, оптимальний – 5 років. Тому всі наші дії скоординовані на перспективний розвиток.
Серед основних проектів можу назвати будівництво заводу з виробництва сантехніки польською компанією “Cersanit”, який запрацює наприкінці року. Зараз створюються потужності для виробництва керамічної плитки, гірничо-збагачувальний комбінат, фабрика з виробництва добрив, триває розробка нових родовищ і подальше освоєння вже наявних.
Безперечно, головним економічним ефектом буде покращення життя людей в області, підвищення рівня заробітних плат, отримання місцевими бюджетами додаткових коштів для впровадження соціальних проектів. Ми все зробимо для того, щоб Житомирська область не сприймалися як занедбана провінціальна територія, а була представлена потужним регіоном із повноцінною сучасною інфраструктурою та працюючою виробничою базою, стала привабливою і для бізнесменів, і для туристів.
- Незважаючи на молодий вік, Ви обіймали досить високі посади і неодноразово доводили своє уміння швидко опановувати нову царину, блискавично знаходити потрібне рішення, швидко входити в тему і бачити реальну перспективу, невидиму для інших. Розкажіть про свої методи роботи. Як у Вас проходить робочий день, скільки він триває, на чому Ви акцентуєте увагу, коли розмовляєте з тими, хто не зміг виконати ваше доручення і як часто буваєте в районах?
Дякую. Але рішення не приймаються блискавично. Навпаки, як видно із вищесказаного, їм передує копітка робота з вивчення ситуації. Саме доскональне знання проблем дає гарну основу для стратегій. Коли ти націлений на результат, дуже важливо бачити перспективи. Дій без результату я не визнаю.
Однак до прийняття рішень підхожу жорстко: коли обговорюємо – будь ласка, усі висловлюються, подають пропозиції, викладають власне бачення. Проте коли рішення прийнято – його так само всі мають беззастережно виконувати.
Щодо тривалості мого робочого дня, то він не вкладається у норми КзоТу, адже розпочинається о восьмій ранку і закінчується близько десятої вечора. Двічі на тиждень я буваю в районах (планові візити), а за необхідності – частіше. Цього тижня заплановано чотири візити у райони, частина з яких – представлення щойно призначених голів райдержадміністрацій або виконуючих обов’язки. Призначення голів районів – важливий етап для розвитку області, бо донедавна сім районів залишалися без керівника. Не дивно, що саме там були найгірші показники соціально-економічного розвитку. На сьогодні шість голів уже призначено, ще одне призначення, сподіваюсь, буде затверджене найближчим часом. Всі необхідні документи ми передали до Секретаріату Президента та Кабінету Міністрів ще два місяці тому.
- Житомирщина славиться своєю історією. Звідси походять видатні гетьмани Іван Виговський та Іван Самойлович, яким вже встановлено пам’ятники. Житомирщина пам’ятає як героїчні, так і трагічні сторінки історії, наприклад, Базар. Чи передбачаєте Ви активізацію роботи у цій царині?
Передбачаємо. Нація, яка не поважає своє минуле, не має майбутнього. Як історик, я переконаний, що шанування історії, збереження культурного надбання є запорукою збереження ідентичності нації. Культурна спадщина – чудова та вагома причина пишатися своєю Батьківщиною. Житомирщина є унікальною областю, вона – мала батьківщина наших визначних попередників: Лесі Українки, Святослава Ріхтера, Сергія Корольова.
Щодо згаданих вами людей та подій, то у с. Базар Народицького району встановлено меморіал на честь Героїв Базару. В області щорічно проводяться заходи із вшанування пам’яті українських вояків Волинської похідної групи Армії УНР. Встановлено пам’ятник гетьману Івану Виговському в с. Вигові Коростенського району. У 2008 році маємо ще одну дату – виповниться 240 років Коліївщині, національно-визвольному повстанню проти утисків з боку місцевих і польських магнатів, учасники якого були страчені у селі Кодня поблизу Житомира. Зараз розглядається план заходів до відзначення цих подій. Маємо намір встановити пам’ятники Івану Огієнку та Олегу Ольжичу.
Одним із головних напрямків вважаю створення в області культурного, пізнавального комплексу на базі музею Сергія Корольова – людини, яка відкрила людству шлях до зірок. Сьогодні музей космонавтики – єдиний в Україні, але у ньому відсутні нові зразки техніки, експозиції потребують оновлення. Ми плануємо створити такий музей космонавтики, відвідувати який будуть приїжджати з усієї України. Зауважу, що до 100-річчя видатного конструктора майдан у центрі міста Житомир було перейменовано на майдан С. Корольова.
Гарним механізмом суспільного самоусвідомлення і ознайомлення з історією та культурою своєї Батьківщини я вважаю розвиток туристичної інфраструктури на основі об’єктів культурної спадщини, що викличе процеси поглиблення знань про Житомирщину і розвиток сфери обслуговування.
- Політичний контекст, незважаючи, мабуть, на світлу перспективу, досить складний, що робить виконання Ваших обов’язків як керівника області надзвичайно важкими. Як оцінюєте ситуацію? Чи вдається уникати протиборства опозиційних сил в області? Окрім з нічим незрівняної можливості отримати значний досвід, у чому ще бачите позитив?
Ситуація в області керована. Хоча процеси у політичній сфері на центральному рівні відлунюють на місцях, але представники всіх політичних сил усвідомлюють, що подальший розвиток неможливий без порозуміння і співпраці. Вибори є вибори, однак я переконаний, що нам не забракне сил і поваги один до одного, щоб пройти виборчий процес із честю і довести своє право представляти український народ.
