Cучасне козацтво: Петро Мороз, Генеральний директор “Укрінтерм”, генерал-хорунжий Українського козацтва: ВШАНУВАННЯ ГЕРОЇВ - СВЯТИЙ ОБОВ'ЯЗОК НАЩАДКІВ
Керуючись саме таким гаслом, земляки гетьмана Івана Степановича Мазепи вирушили до міста Галац, що в Румунії, де спочиває великий син України Іван Мазепа.
Ця подія яскраво свідчить, що ми з манівців, котрими блукали не одне століття, повертаємо на Український шлях.
Передбачаю, що до цього міста на Дунаї скоро буде паломництво справжніх українців, тих, хто хоче пізнати велич життя і смерті Івана Мазепи, людини, котра мала усе, окрім нереалізованої найзаповітнішої мрії – звільнення українсько козацького люду з ярма чужинців-московитів.
Про місце поховання гетьмана, Галац, та про драматичні перипетії, пов’язані з цим, у історичній довідці кандидата історичних наук Тараса ЧУХЛІБА.
Після Полтавської битви 1709 року українські козацькі війська Івана Мазепи разом із шведськими військами Карла ХІІ увійшли на територію Османської імперії, опинившись у містечку, котре мало слов’янську назву Тягині. Коли турки завоювали у ХV столітті це містечко, то назвали його Бендери і побудували там фортецю. Гетьман Іван Мазепа останні місяці свого життя прожив у Бендерській фортеці, де помер 22 серпня 1709 року.
Про його останні дні залишилися спогади зокрема шведського офіцера, який на прохання Івана Степановича був представлений до нього Карлом ХІІ і був його ординарцем. Він залишив щоденник, котрий так і називається “Останні дні Гетьмана Мазепи”. В ньому автор розповідає про розпачливий стан гетьмана, його хвороби, зокрема подагру (адже йому було близько 70-ти років), які призвели до того, що в ніч на 22 вересня, близько 10 години вечора, мазепа помер.
Близько п’яти тисяч козаків, які були поряд із гетьманом, урочисто поховали його. На похованні були присутні шведський король Карл ХІІ і тридцять шведських офіцерів. Попереду устеленого червоним оксамитом возу, на якому везли тіло гетьмана, йшли шведські барабанщики і сурмачі. Інші козаки їхали збоку на конях з оголеними шаблями, уздовж дороги стояли вишикувані козаки з опущеними прапорами і з мушкетами, з яких уже після поховання відбувся салют. Позаду йшли українські жінки і, як записав шведський офіцер, згідно з православним грецьким обрядом вони голосили і співали тужливі українські пісні. Завершували процесію генеральний писар Орлик і небіж Івана Мазепи Войнаровський, котрий входив до складу старшини і був одним із претендентів на гетьманство. Поряд із ними йшли тридцять шведських офіцерів з особистої гвардії Карла ХІІ.
Таким чином, тіло Івана Степановича Мазепи з Бендер повезли до Варниці – села поблизу Бендер. У Варниці у православному соборі його відспівали і поховали на православному цвинтарі. Але потім вирішили, що для гетьман потребує більш достойного місця і вирішили перепоховати його у Яссах, у столиці Волоського князівства (сьогодні це одне з найбільших міст Румунії). Козаки звернулися до Карла ХІІ з проханням перепоховати тіло Івана Мазепи в одному із православних соборів Ясс, проте цього не відбулося. До цих пір невідомо, чому Івана Степановича поховали не у Ясах, а в Галаці. Тоді на березі Дунаю до 60-х років ХХ століття стояв величний Свято-Георгіївський собор, або як його ще називали – собор Святого Юри. Саме у цьому соборі поховали гетьмана. Козацький старшина Льох в одному зі щоденників записав, що козаки зробили склеп, урочисто поклали туди труну і закрили великою плитою, на якій викарбували ім’я гетьмана та його особистий герб. Близько двох років цей склеп знаходився посередині собору. Після прусської кампанії 1711 року татарський підрозділ Османської армії, почувши про скарби Івана Мазепи, зрушили плиту і викинули кістки гетьмана. Вони нічого не знайшли, тому що все багатство перейшло до Войнаровського. Почувши про це, козаки кинулися до Галаца, зібрали кістки і переховали їх. Але, як згадує сучасник, вони не до кінця закрили плиту, а залишили її зрушеною. В такому стані могила Івана Степановича Мазепи в Галаці в соборі Святого Юри проіснувала до 1835 року. Упродовж цього часу сюди приїжджали багато українців, представників козацької старшини. Але чомусь так трапилося, що у 1835 році до склепу Івана Мазепи “підховали” прах одного з молдавських бояр, який служив Османській імперії. А років через десять в Молдавському князівстві прийняли рішення про заборону поховання людей у соборі. Тому у 1845 році винесли прах гетьмана Івана Мазепи разом із прахом молдавського боярина і перепоховали у склепі (якщо виходити із собору, то зліва біли виходу). У такому стані склеп знаходився до 80-х років ХІХ століття, а далі свідчень немає. У 60-х роках минулого століття собор зруйнували комуністи-сталіністи, адже він асоціювався з гетьманом Іваном Мазепою.
До кінця ХІХ століття існувала вулиця імені Івана Мазепи. Потім на цьому місці був збудований цілий район, який назвали Мазепа. Район існував з початку ХХ століття, а в другій половині століття збудували ще один житловий масив, який назвали Мазепа 2.
У 1992 році була організована експедиція Академії наук України, котра складалася з трьох людей – історика, антрополога та археолога. Вони обслідували це місце і прийшли до висновку, що зберігся фундамент церкви. А якщо це було дійсно так, то зберігся і склеп. Тому потрібні були додаткові дослідження спільно із румунським археологами.
Ось такою є галицька історія щодо поховання нашого великого гетьмана Івана Степановича Мазепи.
Пропонуємо вам, шановні читачі, декілька інтерв’ю представників білоцерківської делегації, взятих біля пам’ятника Івана Мазепи в Галаці.
Іван Шилов, полковник Українського козацтва:
– Я представляю козацтво Білоцерківщини. Дуже радий, що маю нагоду знаходитися тут, біля пам’ятника Івану Мазепі. Ця поїздка – один із планованих заходів “Ліги підприємців”, якою я керую, та благодійного фонду “Наша спадщина”. Нещодавно пройшла конференція, присвячена життю Івана Мазепи, в якій брали участь кращі історики. У травні також відбувся захід “Козак-вареник”. Крім того, плануємо відновлення церкви в рідному селі Мазепи та багато інших заходів.
Знання історії – запорука нашого майбутнього. Іван Степанович Мазепа – великий державотворець, освічений гетьман, який упокоївся саме на цій землі. Про нього написано чимало художніх та історичних творів. Це людина, котра свого часу кинула виклик Російській імперії, вірячи, що в недалекому майбутньому Україна стане незалежною.
Я був присутній на відкритті цього пам’ятника в 2004 році. Маю надію, що через 5-10 років стане доброю традицією збиратися тут разом із українською діаспорою. Адже всі ми українці й Україна в нас одна.
Микола Пантелюк, Гетьман Українського козацтва:
– Я дуже вдячний нашій генеральній старшині, яка сприяла встановленню пам’ятника Івану Мазепі на чужині – в Румунії. Бо якщо ми самі не вшануємо пам’ять про своїх предків, то хто це за нас зробить?
Для мене є честю знаходитися зараз тут, у Галаці, адже великий Гетьман України Іван Степанович Мазепа поклав усе своє життя на вівтар свободи і незалежності України. Козаки говорили: “Від Богдана до Івана не було більше гетьмана”. Ця людина вірила в незалежність і хотіла, щоб ми будували омріяну ним державу. Генеральна старшина Українського козацтва сьогодні показує нашим державотворцям приклад ставлення до своєї Батьківщини. Ми не відбудуємо державу поки не відновимо історичну пам’ять.
Історія України має героїчні та трагічні сторінки, які вказують на те, як уникнути багатьох помилок, консолідувати суспільство задля праці на розвиток нашої незалежної держави.
Наших козаків знають і шанують у світі, адже вони зробили все, щоб стримати татарську навалу і не пустити її в Європу.
Я вдячний місцевій владі за їхнє ставлення до пам’ятника Івану Мазепі, адже тут завжди чисто й гарно, ростуть квіти та дерева. І дай Боже, щоб Іван Мазепа, будучи похованим у Румунії, завжди залишався в пам’яті та душах українців.
– Які заходи з ушанування Івана Мазепи плануєте?
– Ми вже провели ряд заходів з ушанування пам’яті гетьмана Мазепи. Це і Міжнародна науково-практична конференція, і демонстрація фільмів та молитва за Україну. Цього року плануємо відбудувати церкву в селі Мазепинці, на батьківщині гетьмана. Адже відомо, що він був не тільки воїном, а й меценатом, збудував понад 200 церков кафедрального рівня. В місті Коломак цього року відкриємо пам’ятник Івану Мазепі. Але найголовніше те, що ми подали звернення на ім’я Президента України щодо видання указу про вшанування Мазепи на державному рівні.
Тогочасні окупанти України збираються святкувати трьохсотріччя російської зброї. Ми не маємо права оминути цю трагічну подію, адже тоді Україна втратила можливість отримати незалежність.
Слава Богу, Українська церква Київського патріархату зняла анафему з Івана Мазепи, яку свого часу наклала Московська церква.
Іван Мазепа – людина, яку, без сумніву, знає вся Європа. Я впевнений, що заходи з його вшанування проходитимуть на міжнародному рівні за участю шведів та інших народів, причетних до тих подій.
Петро Мороз:
– Я син незалежної України – єдиної і неподільної землі. Сьогодні ми зібралися тут, у Галаці, задля вшанування пам’яті й утвердження правди щодо постаті Івана Мазепи. Є чудовий крилатий вираз: “Немає нічого таємного, що б не стало явним”. Наклепи про Мазепу також cтають явними. Ми видали книгу, присвячену Івану Степановичу Мазепі, – “Нездійснені мрії”. Але я вірю, що мрії здійснюються, тільки треба дуже захотіти і повірити. Ми не могли не приїхати, адже вшанування героїчних предків – наш святий обов’язок. Тільки так можна довести, що ми українці. Якщо самі будемо поважати пращурів, то і нас поважатимуть.
Андрій Дрофа
Дякую долі, що мені довелося побувати тут зі своїми побратими і своїм братом Олександром на такому святому місці.
Ми приїхали не для того, щоб відмітку зробити, а робимо в дань шани видатній людині яка боролася за незалежність нашої рідної України.
–
