Cучасне козацтво: УСПІШНІ ЛЮДИ - ОСНОВА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА
Ігор КОЛОДІЙ, секретар Харцизької міської ради, полковник Українського козацтва
– Ви є депутат з досвідом. Як працюється сьогодні?
– Я є депутатом Харцизької міської ради два скликання поспіль. З квітня 2006 року обіймаю посаду секретаря.
Наше місто особливе. Сьогодні до міськради прийшло багато професіоналів. З минулого складу в теперішній увійшло 16 чоловік із 40. У складі ради є представники керівництва різних галузей. Наприклад, усі начальники провідних цехів Трубного заводу. Ці шановані люди є депутатами міськради. Тобто люди, які заробляють кошти та сплачують податки, водночас розпоряджаються ними у міській раді. На мою думку, це правильно.
Сьогодні актуальними є питання тарифів, землі, нерухомості. Наша міськрада не тільки йде в ногу з часом, але, напевно, випереджує його. Наприклад, на 14-й березневій сесії вирішували питання продажу харцизької землі з аукціону. Зараз торгівля землею призупинена, за винятком тієї, на якій розташовані споруди різних підприємств. Як бачите, поки у Верховній Раді тривають обговорення цього питання, ми на місцевому рівні його вже вирішили.
Під жорстким контролем у нас питання підняття житлово-комунальної тарифікації. Щоб тарифи не були збитковими для підприємств і водночас доступними для пересічних громадян, разом із мером міста, генерал-хорунжим Українського козацтва паном Дубовим, ми зробили чіткі розрахунки, щоб ситуація не вийшла з-під контролю.
Сьогодні міський бюджет становить 110 мільйонів на 100 тисяч жителів. З місцевих податків ми отримуємо приблизно 6 мільйонів. Основу складає прибутковий податок, який залежить від заробітної плати. Середня зарплата в Харцизьку – 1300 гривень. Але з міста йде податок на прибуток і ПДВ. Якби залишили хоча б частину з ПДВ, то ми змогли б вирішити чимало питань. Адже перед нами постала проблема закриття шкіл, зокрема тих, у яких кількість учнів не перевищує 300 чоловік. Від таких дій постраждають цілі мікрорайони та приватний сектор.
Можна було б виділити автобус для перевезення учнів, але, згідно із законодавством, це можна робити тільки тоді, коли відстань від школи складає 5 кілометрів. Хоча 3-4 кілометри – це також чимало, особливо для учнів молодших класів. Отже, потрібно щось вирішувати.
Загалом, попри деякі труднощі, життя в Харцизьку налагоджується.
– У Харцизьку дуже популярний козацький рух, про що неодноразово писав журнал “Гетьман”. Як би ви охарактеризували діяльність місцевих козаків?
– Моя дружина якось пожартувала: “Хлопчики стають чоловіками, але продовжують гратися у солдатиків”. Я в козацтві не так давно, але знаю, що його створили люди, котрі вклали у цю справу серце й душу.
Ми маємо власну програму розвитку козацтва: вивчення історії, культури тощо. Приємно спостерігати, як традиції, втрачені за роки бездержавності, сьогодні повертаються нашому юному поколінню. Дітвора ходить до церкви, вивчає історію, займається спортом, співає пісні, котрі ми забули. Чого вартий тільки дитячий ансамбль “Котигорошки”! у козацтві я вбачаю велику перспективу.
Козацтво також займається охороною громадського порядку в місті, саме заробляє собі гроші, не чекаючи на подачки. Якщо раніше багато депутатів міськради ставилися до козацтва скептично, мовляв “нарядилися у форму і ходять”, то новий депутатський корпус уже заклав до місцевого бюджету 367 тисяч гривен на розвиток козацтва.
Валерій БОГУН, полковник Українського козацтва
– 367 тисяч – гроші, виділені на розвиток козацтва, тобто на конкретні справи: відбудову етнографічного музею на базі канцелярії, допризовну підготовку молоді, кінні козацькі маршрути, козацький кінний патруль. У цю суму врахували також бензин, обмундирування, амортизацію коней.
Якщо у програмі правопорядку на 2006 рік було написано: “Залучати до охорони громадського порядку і профілактики правопорушень громадські організації”, то в цьому році депутати конкретизували: “Залучати до охорони громадського порядку і профілактики правопорушень козаків окремого козацького коша імені Івана Богуна”.
На порядку денному ще одна справа – відкриття козацького ліцею. Для реалізації цього задуму належить оформити чимало документів, але вже з 1 вересня цього року ми плануємо на базі 25-ї школи організувати роботу декількох козацьких класів.
У складі міськради ми створили Раду козацтва, до якої входять представники Українського козацтва, Українського реєстрового козацтва та інші.
Микола БАБАРИКА, директор ПП “Агропромбудкомплекс”, генерал-хорунжий Українського козацтва
– Як завжди все починається с дитинства...
– Народився я в Росії, в Кемеровській області, у родині робітників. З восьми років живу в Харцизьку. Закінчив Іловайську середню школу № 13, а потім – Харцизьке профтехучилище № 4, де отримав першу спеціальність – слюсар-електромонтажник. Армійську службу проходив в Угорщині, в Південній групі військ. Був командиром танка, заступником командира взводу. Після демобілізації, у 1980 році, вступив до Донецького технікуму радянської торгівлі. Деякий час працював у Донецькій обласній конторі будматеріалів. Після закінчення заочного відділення Торговельного інституту отримав спеціальність товарознавця, згодом закінчив Донецьку академію управління, отримавши спеціальність економіста, та Таганрозький державний радіотехнічний університет, отримавши спеціальність юриста. Таким чином, маю три вищі освіти і офіцерське звання.
Бізнесом почав займатися у 1992 році, практично відразу після розпаду Союзу. Спочатку, для накопичення первинного капіталу, спеціалізувались на гуртовій торгівлі. Попри те, що тоді це було досить складно, ми працювали дуже ефективно. Колектив був здебільшого молодіжний, заробітна плата – висока.
Оскільки у мене підростало двоє синів, вирішив розпочати власну справу. Так у 1993 році з’явилося підприємство “Агропромбудкомплекс”, що вже чотирнадцять років знаходиться на ринку. Ми займаємося розробкою і виготовленням сільськогосподарського кліткового обладнання для птахівництва, залишки комплектуючих виробництва реалізовуємо гуртом.
Сьогодні чимало підприємств копіюють наше обладнання. Але саме ми почали піднімати сільське господарство і сприяти збільшенню поголів’я птиці.
Попри конкуренцію, ми працюємо та реалізовуємо свої ідеї. Остання з них – виробництво зварної оцинкованої сітки. Раніше ми її купляли, але цього не вистачало. Тож виникла ідея купити станки і виготовляти власну. Сьогодні обладнання, яке ми розробляємо спільно з київськими провідними фірмами, монтується в Україні, експортується до Росії, Казахстану, Білорусії.
– Що, на вашу думку, є запорукою вдалого бізнесу?
– Взаємостосунки з людьми. Особисто я досить швидко знаходжу спільну мову і налагоджую хороші, дружні стосунки з іншими. Я ціную дружбу і ніколи не забуваю людей, які мені колись допомогли. Це головна умова бізнесу. І, звичайно, запорукою успіху є знання та ґрунтовна освіта. Одним із найголовніших досягнень освіти є практичні навики спілкування з різними людьми. У бізнесі багато залежить від уміння вести переговори. Якщо правильно побудувати розмову, то успіх гарантовано.
Я щасливий, що мені поталанило спілкуватися і бути бізнесовим партнером провідних підприємств України – ВАТ “Силур” (м. Харцизьк), ”Індустріально-метисний союз” (м. Одеса), ООО “Ремшахтастрой” (м. Макіївка), засновником якого є Корнійчук Анатолій Григорович, а директором – Іпатов Олексій Миколайович, шановані люди у вугільній промисловості. У галузі сільського господарства ми співпрацюємо з ПО “Техна”, ООО “Техна” (м. Київ), які очолює талановитий керівник Бондарєв Сергій Віталійович, та багатьма іншими.
– Що привело вас у козацтво?
– Коли я вперше побачив виступ нашого дитячого ансамблю “Котигорошко”, у мене защемило в серці. Що ми можемо бачити сьогодні? Жорстокі американські бойовики по телевізору?
Дивлячись на цих малят, я зрозумів, що саме вони – наше майбутнє. І ніщо не зможе знищити ці світлі паростки духовності й краси. Але для їх росту ми повинні їх оберігати. І коли товариш запросив мене до лав козацтва, я жодної хвилини не сумнівався! Сподіваюся, ми багато зробимо для виховання молоді та в інших сферах, які потребують допомоги. Найголовніше, коли я почав спілкуватися з Українським козацтвом, побачив серед них чудових і розумних людей, які, крім матеріального статку і становища у суспільстві, мають те, чого за гроші не купиш – людську повагу.
Віктор ГОМОЗ, директор ООО “Беркут”, генерал-хорунжий Українського козацтва
– Мої предки були засновниками Макіївки. За переказами, козаки, рятуючись від переслідувань, отаборилися на цих землях і заснували село Землянки, що існує й сьогодні. Спочатку там мешкало три роди поблизу річки, з часом поселення розрослося, хоч за Катерини ІІ жителі зазнали гонінь. Мої родичі живуть там до цих пір, тобто козацький рід продовжується. Звідти пішла і Макіївка. У цій місцевості народився і я, закінчив там школу. Потім навчався в Таганрозькому юридичному інституті.
У моїй сьогоднішній роботі вірним помічником є Микола Мефодійович Бабарика. Наша діяльність тісно пов’язана з розвитком козацького руху. Козацтво – це віддані своїй нації та країні люди, тож ми зобов’язані працювати на благо України. Хочеться, щоб козацтво вийшло на загальнодержавний рівень і допомагало країні вирішувати проблеми у цей нелегкий час. Працювати нам нелегко, але козаки – народ підприємницький і на долю не скаржиться.
Дмитро БАБАРИКА, СОТНИКУкраїнського козацтва
– Родом я з Іловайська. Маю три вищі освіти. Закінчив Донецький державний університет управління за спеціальністю менеджмент зовнішньоекономічної діяльності, Донецький технічний університет та Таганрозький радіотехнічний університет, де отримав спеціальність юриста. Маю офіцерське звання старшого лейтенанта.
Сьогодні займаюся підприємницькою діяльністю у галузі фотодруку.
Я також належу до Українського козацтва. З історії знаю, що козак – вільна духом людина. А це якнайкраще відповідає моєму внутрішньому світові.
Володимир Никифорович ШАПОЧКІН, полковник Українського козацтва
– Основна частина мого життя пройшла у місті Дзержинську Донецької області. У 1976 році працював тут інженером на заводі імені Петровського. Потім служив у армії. З 1985 року працював оперуповноваженим Дзержинського МВС, обіймав керівну посаду. З 1997 року – начальник відділу податкової міліції.
Три роки тому переїхав до Харцизька. Зараз працюю Першим заступником начальника Державної податкової інспекції. Тут же вступив до лав козацтва. Вважаю, що кожен українець – козак від народження, але якщо раніше запорожці нищили ворогів, відстоюючи свою землю, то зараз захист батьківщини передбачає дещо інше.
Треба якнайкраще виконувати свою роботу, особливо тим, хто стоїть на сторожі правопорядку. І, звичайно, дотримуватися споконвічних козацьких цінностей – справедливості, честі та совісті.
