Сучасне козацтво: КОЗАКИ ЗАВЖДИ БУЛИ ЗАМОЖНИМИ ЛЮДЬМИ

– Окремий Харцизький кіш ім. Івана Богуна існує всього п’ять років, але за цей короткий термін вже є чимало причин пишатися своєю роботою. Поділіться досвідом, як саме потрібно організовувати і рухати козацьку справу щоб вона давала позитивні результати? З якими труднощами зіткнулися саме ви, і як їх подолали?

– Наша організація має статус громадської, існує на членські внески, але зрозуміло, що цих коштів замало навіть на такі необхідні справи як пошиття форми, проведення козацьких свят тощо. Виникає питання фінансування.

П’ять років тому, коли ми організовували козацтво в Харцизьку, довелося сушити голову над цією дилемою. Я, як бізнесмен, та ще й потомствений козак, вважав своїм обов’язком вкладати кошти в розвиток козацтва, але не можна цього робити постійно, адже чим більше вкладаєш в організацію, тим більше вона розростається і потребує нових капіталовкладень. Стало зрозуміло, що прийшов час займатися створенням робочих місць для наших козаків. Перш за все, організували козацьку охоронну заставу. Вона почала приносити певні прибутки, збільшилися фонди заробітної плати, а відповідно – й надходження до організації. Спершу на місцевому швейному комбінаті ми пошили 600 одностроїв.

З історії нам відомо, що козак завжди був людиною заможною. Він ніколи нічого не просив, бо міг забезпечити себе і одягом, і зброєю, і конем, і всім необхідним. Бідний козак – то ледачий козак! Ідеш до козацтва – будь спроможним хоча б придбати однострій.

Усіх, хто приходить у нашу організацію, ми налаштовуємо саме на такий лад.

– Що ж ви маєте на сьогодні?

– Ми створили структуру, яка поступово починає самоокуплюватися. Приємно бачити, що кошти, вкладені п’ять років тому як первинний капітал, не пропали марно.

За ці роки ми зробили багато і в охороні громадського порядку, і в роботі з дітьми та молоддю. Знизився рівень правопорушень, люди спокійніше почуваються на вулиці. Ті, хто довіряє нам своїх дітей, впевнені, що в козацтві вони не будуть без нагляду. Говорю це як батько, чий син-школяр також козак.

Ми підрахували, що на утримання міліції наше місто витрачає 100 тис. грн. Козаки могли б робити те саме за половину суми.

Крім того, як показує життя, міліціонер для пересічної людини не асоціюється з силою, спроможною надати реальну допомогу, а козаки – це споконвіку відчайдушні сміливці, що виступають на захист народу. Цей образ міцно тримається в українців на рівні підсвідомості. Довіра людей – це найбільший позитив.

Ми показали конкретну роботу. Понад два роки займалися охороною міста, потім працювали на виборах, слідкували за тим, щоб не було правопорушень.

Крім того, ми стежимо за порядком під час різних масових заходів. Наприклад, на День міста дівчинці-школярці стало погано, вчителі ж, заклопотані організацією виступів дитячої самодіяльності, не знали що робити. На допомогу прийшли козаки.

Є ще одна справа, яку варто було б доручити козацтву. Це допризовна підготовка молоді. У Львівській області діє прикордонна застава Українського козацтва, де служать і наші, харцизькі, хлопці. Є пропозиція, щоб таких юнаків одразу направляли до школи сержантів. Поки що це практикується лише однією організацією, але подумайте, якщо хлопець, ідучи до армії, вже має звання заставного чи джури, відповідно і відношення повинно бути зовсім інше. Таким чином, підвищився б інтерес до допризовної підготовки.

– Нещодавно відбувся козацький економічний форум на якому обговорювалися різні питання щодо економічної незалежності козацтва. Ви, як людина яка успішно веде власний бізнес, напевно маєте думки з цього приводу?

– По-перше, треба зробити реєстр козаків-підприємців, накопичити інформацію щодо правил ведення бізнесу, законодавства, податкової системи і розмістити все це на спеціальному сайті. Ці справи мають входити в обов’язок скарбничого. Деякі стратегічні питання треба взяти під контроль гетьману.

Безліч організацій використовують козацьку символіку. Чому б не почати контролювати це на державному рівні? Ввести податок на рекламу. Це ж стосується фільмів про козацтво.

Треба зробити розподіл фінансів на місцевому рівні: на організацію, на роботу з дітьми тощо.

Якщо ця система діятиме на загальнодержавному рівні, козацтво зможе перейти на самозабезпечення, і всі від того лише виграють.

Я ще раз наголошую, козацтво не повинно витрачати державні гроші, воно повинно їх сумлінно відпрацьовувати.

Розмову вела Наталка Приступ